162 роки від дня народження Ольги Хоружинської

10 квітня 1864 року в селі Бірки (нині в складі Зіньківської міської громади Полтавського району) народилася Ольга Хоружинська — громадська діячка, редакторка, видавчиня та дружина Івана Франка. Походила з родини Федора Хоружинського, титулярного радника й учасника Київської громади, яка належала до старовинного козацького шляхетського роду. Це народження нині відзначають як важливу сторінку культурної та громадської історії України.

Про це розповідає Poltava Today

Ранні роки та освіта

Ольга була наймолодшою в сімʼї: у неї було три брати та три сестри. У чотири роки вона втратила батька, у одинадцять — матір. Як сирота, вона навчалася за державний кошт у Харківському інституті шляхетних дівчат, де отримала класичну освіту: богословʼя, німецьку і французьку мови, історію, географію, арифметику, фізику, природознавство, словесність, чистописання, а також рукоділля, танці й музику. Дочка Ольги, Анна Франко, згадувала, що мама гарно грала на фортепіано, захоплювалася театром, музикою й літературою, була читаною й мала прогресивні погляди.

Новини за темою:

• Минулої доби на Полтавщині поліцейськими перевірено понад 820 осіб
• Полтаві розгорнуть ще дев’ять пунктів щеплення тварин від сказу

Після закінчення інституту у 1882 році Ольга переїхала до Києва й вступила до Вищих жіночих курсів, де викладали відомі науковці й громадські діячі. Вона жила в родині старшої сестри Антоніни Трегубової, у домі якої збиралися Олена Пчілка, Петро Косач, Леся Українка, Микола Лисенко та інші представники громадівського кола. Під їхнім впливом Ольга відкривала для себе українську культуру й опанувала пʼять мов.

Іван Франко з дружиною і дітьми на сходах свого будинку. 1904 рік.

Знайомство з Іваном Франком і шлюб

Іван Франко вперше побачив Ольгу у Києві під час поїздки у лютому 1885 року, пов’язаної з виданням україномовного часопису. Після цього він звернувся до неї листом із пропозицією одружитися. У листі Франко поцікавився, що вона думає про таку можливість і поставив запит у формі звертання, яке згодом залишилося в спогадах contemporaries

“якби який-небудь галичанин, приміром я, приступив до вас з прозьбою: будьте моєю дружиною, моєю жінкою?”

Ольга дала згоду. Після короткого листування Франко приїхав до Києва у квітні 1886 року, і невдовзі пара вирушила з Києва разом. Шлюбна церемонія відбулася 4 травня 1886 року (за старим стилем) в церкві при Колегії Павла Ґалаґана. За спогадами, Франко ледь не спізнився на церемонію, бо в бібліотеці Єлисея Трегубова знайшов вірш, який його зацікавив, і сів переписувати його.

Ольга Франко. 1922 рік.

Шлюб Ольги й Івана Франка набув символічного значення як звʼязок між центральною Україною та Галичиною. Для Ольги він також відкрив можливості побачити Європу, оскільки зі Львова було ближче, ніж з Києва. Антоніна Трегубова підкреслювала, що Ольга створила для Франка родинне середовище, де він знаходив моральну та фізичну опору, а також виховала дітей, які стали його помічниками й співпрацівниками.

Ольга Хоружинська (праворуч) із сестрою Олександрою.

Громадська діяльність, видавнича підтримка і родина

У Львові Ольга швидко включилася в громадське життя: познайомилася з лідеркою галицького феміністичного руху Наталею Кобринською й опублікувала статтю «Карпатські бойки і їх родинне життя» для жіночого альманаху «Перший вінок». Частина її посагу була спрямована на громадські ініціативи: за ці кошти видавалися численні видання на підтримку інтелектуальних проєктів Франка, зокрема журнал «Життє і слово» та книжки, які сприяли розвитку національної літератури.

Ольга активно допомагала чоловікові у підготовці видань: після того як діти засинали, вона приходила у його робочу кімнату, де вони разом обговорювали й планували нові публікації. Її донька Анна підкреслювала, що мати була дорадницею й постійною підтримкою Івана Франка.

Петро Франко (посередині вгорі) з братами Андрієм та Тарасом і сестрою Анною. Львів. 1902.

У родині народилося четверо дітей: Андрій, Петро, Тарас і Анна. Ольга сповідувала принципи вільного виховання без суворих покарань, що тогочасній спільноті здавалося нетрадиційним і викликало нарікання сусідів щодо поведінки дітей. Втім, усі діти виросли освіченими та багатогранними особистостями. Зокрема Петро Франко, найбільш подібний на матір за характером, став вченим і винахідником (має 36 винаходів у технології переробки молока), одним із засновників української скаутської організації «Пласт», педагогом, письменником, перекладачем і першим директором меморіального музею Івана Франка. Він також увійшов в історію як борець за незалежність: став одним із перших українських військових льотчиків, командував летунським відділом Української Галицької армії, організував летунський полк у Красному і здійснив понад 50 бойових вильотів.

Портрет Петра Франка — робота Михайла Дяченка (проект УІНП).

За наполяганням Ольги Франко продовжив наукову карʼєру: вступив до Чернівецького університету та у Відні захистив дисертацію, здобувши ступінь доктора філософії. Родина сподівалася на стабільну академічну роботу у Львові або керівну посаду в Науковому товаристві імені Шевченка, але ці сподівання не справдилися, і очільником НТШ став Михайло Грушевський.

Ольга пережила чоловіка на 25 років. Вона померла 15 липня 1941 року і похована на Личаківському цвинтарі поруч із могилою Івана Франка.

Джерело інформації: Полтава Today