Ігор Мамчик: Від бойового медика до фермера

Снаряд влучив у будинок, врятувала лише стіна коридору. Тоді бойовий медик Ігор Мамчик отримав поранення, але продовжив рятувати побратимів. Сьогодні він уже без зброї в руках, натомість будує власну ферму. І робить це з тією ж відвагою, з якою колись витягував бійців із-під обстрілів.

Про це розповідає Poltava Today

Досвід війни та шлях до мирного життя

Ігор Мамчик долучився до 8-го полку Сил спеціальних операцій невдовзі після початку повномасштабної агресії. Виконуючи обов’язки бойового медика, він пройшов через найгарячіші точки – Київщину, Луганщину, Бахмут. Попри поранення та тривале лікування, Ігор не зламався, а лікарі й побратими допомогли йому повернутися до життя.

Новини за темою:

• Лукашенко заявив про «добру пропозицію» для Зеленського щодо припинення війни
• У Полтаві призупинили резонансні кримінальні справи через мобілізацію обвинувачених

«Після поранення мав уламкове ураження грудної клітки, акубаротравму, вибухову травму ока. Та попри все, лікарі і побратими зробили максимум, аби я відновився», – згадує Ігор.

Його військова служба – це не лише врятовані життя, а й невимовний біль за тими, кого вже не можна було допомогти. За словами Ігоря, бойовий медик – це людина, на яку завжди розраховує група, а її дії та знання нерідко рятують життя побратимів.

Від добровольця до підприємця

Ігор народився і виріс у Кропивницькому, де навчався на інженера-зварювальника, а згодом здобув ступінь магістра з адміністративного менеджменту. Після служби у 3-му полку СпП працював в IT-компанії та займався логістичним бізнесом, паралельно виїжджав на ротації з добровольцями-медиками «Госпітальєрів» на фронт. Своїми враженнями від участі у бойових діях підрозділу він ділиться із вдячністю і захопленням, згадуючи міцне братерство та відданість добровольців.

Попри всі труднощі, Ігор поєднував роботу з поїздками на передову, фінансуючи ротації власним коштом. Він переконаний, що на війні вирішальними є професійні та людські якості, а не статус військовослужбовця. Ще зі шкільних років Ігор мав чітку громадянську позицію, був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, а з початку повномасштабної війни без вагань вступив до лав ЗСУ.

У лютому-березні 2022 року після зарахування до підрозділу ССО Ігор разом із групою вирушив на Київщину для стримування наступу ворога. Потім були завдання на Луганщині, де його група знищувала ворожу техніку та піхоту, а також операції на Сумщині та в Бахмуті. Під час одного з обстрілів отримав важке поранення, але після відновлення повернувся до служби.

Він часто аналізує свої дії у бойових умовах, прагне вдосконалюватися та ділиться досвідом з іншими медиками. Після поранення, отриманого під час операції біля Горлівки, лікування було тривалим, однак завдяки злагодженій роботі підрозділу Ігор відчував підтримку. Саме у шпиталі він познайомився з майбутньою дружиною, з якою його пов’язала спільна любов до французької мови та щирість у спілкуванні.

Повернення до мирного життя після демобілізації далося непросто – Ігор звикав до нових умов, проходив обстеження у лікарів та радів можливості бути з родиною.

Фермерство як нова місія

Ще під час війни Ігор вирішив не відкладати свою мрію про власну ферму. Перші інвестиції у вирощування перепелів він зробив завдяки бойовим виплатам. Фермерство для нього стало не лише бізнесом, а й продовженням турботи про інших: Ігор прагне відроджувати традиції сімейних господарств, які в Україні не раз руйнували війни та колективізація. Вирощування перепелів він обрав тому, що займався цим ще зі шкільних років, а продукція перепелів відома своєю якістю та дієтичними властивостями.

У розвитку власної справи Ігор завжди міг розраховувати на підтримку родини. Особливо цінною стала допомога власниці садиби на Львівщині, яка довірила йому купівлю ферми після повернення з війни. Зараз на цій території розташована його перепелина ферма. Окрім цього, Ігор створює органічний комбікорм, займається садівництвом, висадивши понад 300 саджанців фундука на Рівненщині. Він наголошує, що фермерство має базуватися на щирій ідеї, а не лише на бажанні отримати прибуток, оскільки часто доводиться шукати додаткові можливості для заробітку.

Ігор переконаний: майбутнє ветеранського бізнесу в Україні можливе завдяки державним і благодійним програмам підтримки, співпраці та об’єднанню зусиль для реалізації спільних проєктів. Продукція його ферми є безпечною навіть для найменших дітей, а у розвитку справи активно допомагають дружина та батьки.

Його історія свідчить: навіть після найважчих випробувань можна знайти сенс життя, розпочати власну справу та допомагати іншим. Для когось боротьба триває на фронті, для когось – у відродженні українського фермерства, але в обох випадках це боротьба за майбутнє країни.

• Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.
• Хмельницький, вул. Соборна, 16. ЦНАП.
• Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 53/35

Джерело інформації: Полтава Today