Поле невизначеності: як аграрії Полтавщини адаптуються до змін клімату

Фото, яке ви бачите, зроблено у Полтавській області у 2023 році. Тоді полтавські фермери, що не встигли зібрати урожай кукурудзи до перших дощів, лишили її в полі, бо висушувати було дорого. Ще однією причиною того, що кукурудзу не зібрали, стала непостійна погода – дощ та мороз не дозволяли техніці заїхати на поле. 

А у 2025 році у Кобеляцькій громаді шквальний вітер та інтенсивна злива знищили посіви на десятках полів. Тоді загальна сума збитків досягла десятків мільйонів гривень. Особливо постраждали господарства Краснянського старостинського округу, де град повністю знищив сільськогосподарські культури. 

Такі історії не поодинокі, і стаються вони через зміну клімату. Фермерам час навчитися адаптуватися, аби не втратити врожай. Ми поговорили з науковцями, екологами та аграріями, аби дізнатися, що чекає сільськогосподарський сектор у майбутньому і як до цього підготуватися. 

Почнемо з кліматичних змін

За словами керівниці відділу агрометеорології Гідрометцентру України Тетяни Адаменко, з 1989 року в Україні кожне наступне десятиріччя стає теплішим за попереднє. Якщо раніше у зоні землеробства середньорічна температура була +7,8 С, то уже у 2021 році вона зросла до + 10,6 С. Це призводить до ймовірного зменшення врожайності всіх культур на понад 20 відсотків, а посушливий клімат – до подальшого скорочення посівних площ. Посухи та повені щоразу стають інтенсивнішими та частішими і можуть спровокувати зникнення майже половини усіх видів рослин. 

Про зміни в кліматі та вплив на сільськогосподарський сектор говорять і екоактивісти, зауважуючи, що в Україні кліматичні зміни відбуваються швидко: 

«За 20 років середньорічна температура зросла на 1,0–1,2 °C. Це приблизно у два з половиною рази швидше за глобальну динаміку. Через це кліматичні зони зміщуються: південь країни набуває рис субсередземноморського клімату, а центр і схід — більш посушливого континентального».

До того ж, швидкість потепління безумовно зростатиме за всіма глобальними сценаріями. Через відсутність інтегрованих стратегій адаптації на рівні громад і держави, ситуація значно ускладнюється. Зрозуміло, що повномасштабне вторгнення відсунуло вирішення цих проблем на задній план. Проте кліматичні ризики нікуди не поділися.

Комунікаційник ГО «Еколтава» Роман Гежа зауважує:

«Кліматичні зміни дедалі відчутніше б’ють по сільському господарству. В Україні посилюються літні посухи, відбувається надмірне випаровування вологи, частішають теплові хвилі або навпаки – зливи. Це означає не лише зниження врожайності, а й стрес для культур, поширення нових шкідників і хвороб, до яких наші агросистеми не готові. Втім, і сам аграрний сектор підживлює цю кризу. Викиди парникових газів від тваринництва, оранки та добрив, знищення природних екосистем і виснаження води створюють замкнене коло: кліматичні зміни погіршують умови для вирощування».

Фото: «Еколтава»

За словами пана Романа, розірвати це коло можна лише змінивши підхід. Перехід від монокультур до сівозмін, скорочення інтенсивного тваринництва, відновлення природних екосистем на деградованих землях, зменшення залежності від мінеральних добрив і пестицидів, а також управління водними ресурсами на рівні всього басейну — це не окремі рішення, а частини однієї стратегії. Лише поєднання природоорієнтованих методів із переосмисленням самої логіки виробництва може зупинити негативні тенденції та гарантувати продовольчу безпеку в нових кліматичних умовах. 

Про погодні зміни говорять і науковці Полтавського державного аграрного університету, зауважуючи, що перша проблема змін клімату – це локальні затяжні дощі у одному секторі та повна відсутність вологи у інших. Однак аграрії пристосовуються до цього, впроваджуючи нові сорти гібридів по сухостоях.

«Ми зернова зона і зі зміною клімату впроваджуємо нові сорти гібридів по сухостоях. Відсутність дощів у літній період дало нам змогу роками отримувати сильні сорти пшениці. Тобто це якісне зерно першого, другого та третього класів. У цьому є позитив», – говорить Микола Маренич, професор ПДАУ.

Доктор сільськогосподарських наук Володимир Гангур зауважує, що навіть підвищення температури можна використовувати з користю. З одного боку, це дійсно певні екстремальні чинники, а з іншого – додатковий ресурс у вигляді тепла, до якого потрібно підібрати такі технології, які б дали змогу ефективно використати це тепло. 

Що фермери можуть зробити уже зараз, аби адаптуватися до змін клімату

1. Переглянути структуру посівних площ

«Структура посівних площ має враховувати елементарні правила стосовно наукової обґрунтованості кліматичних змін. Повинні бути ті культури, які відповідають кліматичним умовам. Температура підвищилася, тому потрібно надавати перевагу теплолюбним культурам», – пояснює доктор Володимир Гангур.

На Полтавщині набувають популярності ті культури, які раніше вирощували на невеликих площах і лише поодинокі господарства. Це теплолюбні, жаропосухостійкі культури: нут, льон олійний та інші. 

2. Використовувати добрива

Добрива, як органічні, так і мінеральні, не тільки регулюють ріст рослин, а і нівелюють той стрес, який рослини можуть отримати від високих температур. Добрива – це можливість підвищити імунітет до несприятливих чинників навколишнього середовища.

3. Зменшити викиди парникових газів 

Основною причиною зміни клімату є парниковий ефект. Його у сільському господарстві формує вуглекислий газ, що викидається при проведенні фермерської діяльності. Завдання сільськогосподарського виробництва зменшити викиди парникових газів, і, зокрема, вуглецю. 

Це можливо, якщо відмовитися від глибокого та інтенсивного обробітку ґрунту та переходити на мінімалізовані технології. Найкраще в цьому випадку застосовувати технологію No-till, де порушується лише зона посіву насіння, а поле практично не обробляється. Можна ще використовувати технологію Strip-Till, коли поле обробляється смугами. Тоді оброблена земля займає лише 20% усього поля. 

Технологія Strip-Till. Фото: ekipagro.com

За словами Володимира Гангура ці технології мають охоплювати все більше і більше господарств, бо чим менше ми порушуємо ґрунт, тим менше вуглецю втрачається із поверхні поля. 

4. Вирощувати проміжні покривні культури

Проміжні покривні культури покликані займати поле у вільний від основної культури час. Наприклад, фермери зібрали озиму пшеницю в середині липня. До наступного засіву в умовах Полтавської області лишається 110-120 днів. Якщо в цей період поле залишається незайнятим рослиною, грунт піддається мінералізації, втрачається органіка, поле може зарости бур’янами. Проміжні покривні культури також допомагають контролювати збудників хвороб і зменшують чисельність шкідників. 

«Окремі покривні культури здатні фіксувати азот з атмосфери. У нас 78% атмосферного повітря – це азот, і зернобобові культури здатні фіксувати молекулярний азот і перетворювати його у біологічний. Таким чином покращується азотне живлення і тієї культури, яка там вирощується зараз, і наступної», – зауважує Володимир Гангур.

5. Відновити зрошування

Професор Микола Маренич вважає, що фермери починають відродження зрощування, аби зберегти спеціалізацію нашого регіону.

«Зараз важливо організувати відродження поливної землі. Але де в такому випадку брати воду? Врешті, якщо використовувати Ворсклу та Псел для поливу, то вони дуже швидко перетворяться на річки мертвого стоку. Зовсім інший вихід, коли приходять господарники і починають очищати русла маленьких річок. І таким чином добиваються притоку води та організовують власне поливне господарство. Тобто замість того, щоб висушувати, вони навпаки розчищають, і таким чином кількість води збільшується».

Так зробив Михайло Колісник – власник фермерського господарства «Златопіль» у Кременчуцькому районі. Він розчистив близько трьох кілометрів русла Сухого Кагамлика. І таким чином у нього зараз 200 га поливних земель. А 200 га – це немало. Причому прихід води стабільний. І таким чином підприємець має і поливну землю, і заодно акваторію, де можна займатися водним господарством. Це одне з рішень для фермерів, яке допоможе не залежати від кліматичних змін.

Щоб очистити річку, фермер спершу написав листи до районної ради й Полтававодгоспу, а ті зі свого боку звернулися до обласної ради. Постало питання фінансування, і коли стало зрозуміло, що фермерське господарство планує витратити на це власні кошти, пану Михайлу дали добро. 

«Кожен аграрій має звернути увагу на малі річки. Без цього ресурсу ми не зможемо витримувати місяці посухи й створювати великі врожаї. Водних ресурсів, ставків у нас недостатньо», – зауважує власник ФГ «Златопіль».

За словами науковця Володимира Гангура, очищення річок вцілому забезпечить покращення екологічної ситуації, тому що відновиться і аквакультура, і фауна місцевості: 

«Відновлення русла малих річок – це однозначно потрібно. Зрозуміло, що це не дешево, але іншого виходу немає. Через замулення швидкість течій знижується, а далі все просто заростає».

Про свій досвід фермерства і змін розповів і Федір Кравченко – директор фермерського господарства «Зіньків АГРО».

Федір Кравченко, фермер

Чоловік майже 13 років займається фермерством і має невелике господарство, яке складається з паїв та власної землі. Пан Федір відвідує великі господарства, переймає досвід та навчається, аби не втрачати врожай через зміни клімату. 

«Більшість великих фермерів, з якими я спілкувався, зараз використовують систему No-till. Та й загалом у нашій кліматичній зоні фермери вже використовують мінімальний обробіток. У моєму господарстві ми використовуємо плуг. Заїжджаємо, перевертаємо його, потім закриваємо вологу, культивуємо і сіємо».

За словами пана Федора, оптимальне рішення для його господарства – хороша сівалка, яка б дозволяла завершити роботи на полі за один раз. Однак поки що, для них це непідйомна за вартістю техніка. Останні роки фермер також почав впроваджувати рихлення грунту.

«Ми прийшли до того, що оремо землю не кожного року. Ще ми почали раз на три роки рихлити грунт. Але цьогоріч ми садили насіння і у рихлений грунт, і в звичайний, то особливої різниці не побачили».

Пан Федір підтвердив, що разом з кліматом змінюються і рослини, які засівають. 

«Якщо говорити по культурах, то зараз зменшуємо сою. Раніше ми сою сіяли навіть без добрив, бо для цього були сприятливі кліматичні умови. Зараз через посуху це неможливо. Ми переходимо на кукурудзу та соняшник».

Федір Кравченко зауважує, що навіть в одній області зовсім різні кліматичні умови, саме тому на одній території Полтавщини доцільно вирощувати зерно, тоді як в іншій – оптимальні умови для сої.

Уже зараз і фермери і науковці працюють над тим, аби адаптувати сільськогосподарський сектор до кліматичних змін, які  чекають нас у майбутньому.  Авжеж, якщо аграрії не будуть шукати рішень, які б змогли збільшити їм урожай при зміні клімату, то можуть покладатися тільки на гарне поєднання агрокліматичних факторів і при цьому впроваджувати нові культури по сухостою. Однак навіть у такий спосіб вирівняти та знівелювати вплив кліматичних факторів не вийде. 

Джерело інформації: Полтавська Хвиля