“Галушка”, замішана на історіях про перші дні повномасштабної війни: у полтавському театрі представили імерсивну виставу
“Галушка”, замішана на історіях про перші дні повномасштабної війни: у полтавському театрі представили імерсивну виставу“Галушка. Полтавські історії. Перші дні війни” – таку назву отримала нова вистава, допрем’єрний показ якої відбувся в Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя 20 листопада, а прем’єра – 21-го, у День Гідності та Свободи, у перший день Форуму мілітарної культури, який організували в Полтаві.
В її атмосферу співучасті, спорідненості, співдії, співчуття творці вистави занурювали глядача одразу від моменту потрапляння до зали, адже разом із артистами відвідувачі піднімалися на сцену й були залучені до подій, що розгорталися і навколо, і в думках, спогадах самих людей.
У кожного з них (із нас – українців, полтавців) є своя історія перших днів повномасштабної війни росії проти України. У чомусь співзвучна з тими, що представляли артисти, у чомусь абсолютно нова, невідома, не чутна раніше, але неодмінно така, що торкається душі…
Хтось мріяв про сім’ю, та втратив кохану людину; хтось, відкривши двері свого дому знайомим і незнайомим людям, які тікали від окупантів, залишився зі сплюндрованим майном; комусь довелося розірвати стосунки з ріднею, що радо стала на бік загарбників, а хтось, рятуючи інших дітей, буквально на секунди не встиг, щоб допомогти своїй…
Цих історій – тисячі. Поділитися ними заради створення вистави попросив полтавців її ініціатор, режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Владислав Шевченко.
“Після оголошення було понад тисяча репостів, – розповів митець. – До п’яти мільйонів переглядів цього запрошення: “Суперідея!”, “Суперзадум!”, “Так класно!”, “У вас вийде!”, “Ми у вас віримо!” і… Мені надіслали лише три історії. І з них тільки одна ввійшла в сценарій. Я потім уже почав звертатись до своїх знайомих: “Дайте мені джерело!”. Я не хотів брехати. Я хотів правду, не видумувати щось. Ми відібрали 10-15 історій. Деякі пройшли атмосферно, деякі ми більш драматично розкрили, зіграли… За цими історіями – реальні люди. Більшість із них побажали залишитися інкогніто. Двоє сиділи тут. У нас взагалі немає художньої вигадки. Хіба що Мойри. Але це не докудрама, тому що кожна історія причесана й творчо переосмислена”.
Від зародження ідеї до втілення вистави на сцені минуло близько року. Творці вагалися, чи потрібна така постановка взагалі, чи буде затребувана в публіки, чи не роз’ятрить рани, які хотілося б загоїти…
“Є люди, які взагалі, в принципі, категорично не переступлять поріг театру заради цієї вистави, тому що їм війни вже вистачило в житті, – пояснив режисер-постановник. – Але ми вийшли з частиною постановки на майстер-класі, й одна жінка встала та сказала: “У мене війна так проїхалася по родині, але я на прем’єру всіх п’ять чоловік привезу. Вони повинні це побачити”.
Урешті-решт у театрі ухвалили, що назва вистави говорить сама за себе й кожен розумітиме, на що йде, та вирішуватиме особисто. І творча група, до якої, окрім Владислава Шевченка, ввійшли Назар Майструк (художник-постановник), Світлана Мельник (балетмейстер), Наталія Зайко (хормейстер), Лариса Йова (світло), Дмитро Мізін (відеоконтент). Владислав Белоглазов (звук), Оксана Юрковська (помічник режисера), Лідія Кретова, Катерина Єгоричева, Марія Тіхонова (Мойри), Анна Денисенко, Марія Озерянко, Антон Рокита, Кирило Кобік (персонажі), Наталя та Святослав Лимарі, Євген Субін, Дмитро Денисенко, Марія Аніщенко (артисти балету), взялася за реалізацію задуму.
Що вийшло в підсумку? Напевно, справжня галушка. Круто замішана, буквально зцементована, як народ, що стіною піднявся на боротьбу проти загарбників… Насичена смаками, ніби почуттями: безмежним страхом, несамовитою радістю, щемкою тугою… Кожен додавав до неї своє: сльози, погляди, кров, мовчання… Адже в кожного полтавця – своя історія. Але в усіх – спільна. Та, що допомогла вистояти й стояти, та допомагає триматися й вірити в нашу Перемогу. Не вірите? То прийдіть і самі переконайтеся.
Наступний раз виставу в театрі планують показати 5 грудня. І хто знає, можливо, саме ви привнесете в неї історію, що збагатить її “смак”. Творча група відкрита до обговорень…
“Сказати, що мені сподобалось… Так про звичайну виставу, думаю, можна говорити, а тут… Безумовно, зачепило душу, викликало свої спогади, якісь порівняння. Відчувається таке непереборне бажання перемогти, непереборне бажання мирної вечері”, – поділилася враженнями заступниця директора Полтавської обласної філармонії з творчих питань Лариса Семеняга, яка відвідала з колегами допрем’єрний показ цієї вистави.
«Ми побачили молодих акторів, нову плеяду театру імені Гоголя. Це, безумовно, надихає всіх: і творчу групу, і глядача. Театр перебуває в активному творчому пошуку, і, сподіваюсь, ці ініціації знайдуть своє визнання на більш високому рівні», – зауважив заступник начальника Полтавської обласної військової адміністрації Антон Чубенко, який разом із колегами з ОВА, а також першим заступником голови Полтавської обласної ради Олександром Лемешком побував на прем’єрі.
Джерело інформації: Новини Полтавщини