Ігор Лебедик: Вирок за колабораціонізм у 2026 році

У січні 2026 року суд оголосив вирок у справі полтавського бізнесмена Ігоря Лебедика, власника «Полтавського заводу алмазного інструменту». Хоча його визнали винним, реального відбування покарання вдалося уникнути завдяки угоді зі слідством та пожертві на потреби ЗСУ.

Про це розповідає Poltava Today

Через специфіку справи рішення не оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому повні матеріали недоступні в публічному реєстрі.

Новини за темою:

• Червоний Хрест передав генератор «Полтаватеплоенерго» для безперебійної роботи котелень
• Зеленський назвав висловлювання Залужного про 2022–2023 роки «дуже негарно»

Перекваліфікація обвинувачення і судовий вердикт

Початково Ігорю Лебедику інкримінували ч. 1 ст. 111-2 ККУ (пособництво державі-агресору), однак під час розгляду справу було перекваліфіковано на ч. 4 ст. 111-1 ККУ (колабораційна діяльність, а саме провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором). Суд призначив покарання у вигляді 4 років позбавлення волі та позбавлення права обіймати посади в органах державної влади строком на 10 років.

Підстави звільнення від реального ув’язнення

Незважаючи на вирок, Лебедик вийшов на волю. Для цього зіграли роль кілька обставин:

• угода зі слідством: засуджений погодився співпрацювати, внаслідок чого реальне відбування покарання було замінено на іспитовий строк тривалістю 1 рік;
• зарахування часу в СІЗО: період, проведений під вартою, зрівнявся з іспитовим строком, тому Лебедика відпустили з-під варти;
• пожертва у розмірі 3 млн грн на потреби ЗСУ.

У сукупності ці фактори дозволили уникнути реального відбування призначеного покарання.

За версією слідства Управління СБУ в Полтавській області, у період із 18 квітня 2022 року до 30 січня 2023 року ПрАТ «Полтавський алмазний інструмент» експортувало шліфувальні інструменти російським підприємствам, зокрема оборонного профілю, на суму понад 7 млн євро.

Для приховування кінцевого отримувача документи оформлювали на фіктивного адресата в Казахстані, а продукція переміщувалася транзитом через Румунію, Болгарію, Туреччину, Грузію та Азербайджан. З Казахстану товар залізницею транспортували до кінцевого адресата в росії — компанії Белгородський Алмазний Інструмент.

У жовтні 2024 року Ігорю Лебедику повідомили про підозру в пособництві державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 ККУ). Спершу його взяли під варту, пізніше звільнили під заставу в розмірі 5 млн грн, але на початку 2025 року підозрюваного знову помістили до СІЗО. Наприкінці березня 2025 року розслідування завершили, а обвинувальний акт передали до суду.

Станом на момент оголошення вироку директор заводу мав статус підозрюваного в рамках тієї ж справи. 30 січня 2026 року Шевченківський районний суд Полтави наклав арешт на майно керівника підприємства: дві земельні ділянки площею 0,1 та 3,6 гектара, житловий будинок у Решетилівці площею понад 72 квадратні метри, автомобіль Toyota RAV4, квадроцикл Bashan і два причепи.

Джерело інформації: Полтава Today