Вшанування 105-річчя Миколи Савченка в Березовій Луці

За ініціативи Українського інституту національної пам’яті в Петрівсько-Роменській громаді Миргородського району відбулися заходи з нагоди 105-ї річниці від дня народження майора Української повстанської армії Миколи Савченка (псевда — «Петро Миколенко», «Байда», «377»). Ініціатор вшанування — представник УІНП у Полтавській області Олег Пустовгар. Події пройшли в селі Березова Лука, де народився і формувався як військовий діяч і борець за незалежність України.

Про це розповідає Poltava Today

У Березоволуцькому ліцеї провели годину пам’яті, під час якої школярі та вчителі ознайомилися з життєвим шляхом і бойовою діяльністю Савченка. Учасники вшанували його пам’ять хвилиною мовчання, переглянули тематичні матеріали та отримали детальніші відомості про історію національно-визвольного руху, що дає змогу поєднати локальну пам’ять із ширшими історичними контекстами.

Новини за темою:

• Чому Полтавщина стала колискою українських геніїв у ХІХ столітті
• 165 років від дня народження Якова Жарка, письменника та актора

Меморіальні заходи в громаді

Біля меморіальної дошки Миколі Савченку поклали квіти. У комунальній бібліотеці села експонували виставку-портрет «Стежками долі Миколи Савченка», доступну для жителів і гостей громади. Окрім цього, на офіційному сайті Петрівсько-Роменської громади були оприлюднені просвітницькі матеріали, упорядковані представником УІНП в Полтавській області Олегом Пустовгаром, що додатково популяризує знання про постать і діяльність Савченка.

«Такі просвітницькі і меморіальні зібрання сприяють збереженню історичної пам’яті та вихованню в молодого покоління поваги до героїв рідного краю», — говорить очільниця громади Валентина Бугайова.

Короткий життєпис Миколи Савченка

Микола Лаврінович Савченко народився 20 лютого 1921 року в селі Березова Лука Петрівсько-Роменської громади Миргородського району Полтавської області в селянській родині. Після закінчення десятирічки та Миргородського керамічного технікуму його мобілізували до Червоної армії, де він доріс до звання лейтенанта.

На початку війни під час відступу потрапив в оточення й залишився на Полтавщині. Наприкінці 1943 року опинився в Карпатах і добровільно вступив до Української повстанської армії. Його призначили командиром підрозділу воєнної округи-5 «Маківка» на Дрогобиччині, він також входив до охорони Великого Збору УГВР у липні 1944 року. У серпні 1944-го Савченко очолив сотню «Східняки», сформовану переважно з колишніх червоноармійців та уродженців центральних і східних областей України.

15 вересня 1944 року сотня під керівництвом «Байди» увійшла до Лемківського загону воєнної округи-6 «Сян», що діяла в умовах змінної лінії фронту. Після переходу театру бойових дій сотня залишилася в Лемківському курені й у жовтні–листопаді проводила рейди по сучасних Івано-Франківщині та Дрогобиччині. На початку 1945 року, за наказом головного військового штабу УПА, підрозділ перейшов на північно-східну частину Тернопільщини.

У лютому 1946 року Савченка призначили заступником командира 26-го (Лемківського) тактичного відтинку «Лемко» та командиром Перемиського куреня. У серпні 1947-го його відділ здійснив рейд на Захід і опинився в Західній Німеччині: спочатку в таборі для інтернованих вояків у Деґендорфі, а потім у таборі для переміщених осіб у Реґенсбурзі. У 1948 році старшинські збори в еміграції обрали Миколу Савченка заступником шефа Місії УПА за кордоном.

У 1950 році разом із родиною емігрував до США, де завершив навчання за спеціальністю механічне інженерство. Працював за фахом, одержав три патенти у сфері виробництва автозапчастин. Щоб уникнути ризику для родичів в Україні, в еміграції використав псевдонім Петро Миколенко. Він став одним із організаторів Об’єднання колишніх вояків УПА в США, кілька разів обирався його головою, брав активну участь у діяльності українських церковних і комбатантських організацій.

У 1973 році увійшов до засновників видавничого комітету «Літопис УПА» у Торонто та працював над виданням, заохочуючи колишніх вояків документувати спогади й події, пережиті під час боротьби в лавах УПА. Микола Савченко помер 1 січня 1979 року в Детройті (штат Мічиган) і похований у Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі, США).

Джерело інформації: Полтава Today