«Ми робимо вигляд, що будемо жити вічно»: все про складання заповіту
Є забобон, що розмови про смерть можуть накликати біду. Але насправді вони можуть значно спростити життя ваших рідних у майбутньому. Особливо, якщо ці розмови переростають у складання заповіту, який зменшить вірогідність сварок чи непорозумінь між родичами.
У цьому тексті ви дізнаєтеся про заповіт буквально все і навіть більше.

Ми боїмось говорити слово «смерть»
«Ми всі робимо вигляд, що будемо жити вічно. Ми боїмось говорити слово “смерть” і не хочемо про це думати, наче нас це не стосується. Ми уникаємо спілкування з людьми у втраті, наче боїмося від них заразитися. Ми навіть боїмося читати книжки про “це”, щоб не накликати смерть на себе чи на своїх близьких», – так Олена Ведмідь описує головну причину, чому люди бояться писати власний заповіт.

Фото з Facebook
Жінка завірила в нотаріуса заповіт про майно та статки. Також вона написала ще один неформальний заповіт для дітей, щоб передати родині нематеріальні цінності.
«Мені здається, що заповіт має бути нормою. Але людей це трохи лякає».
Чоловік Олени помер через раптову зупинку серця у 2024 році. Вона розповідає, що коли залишилась без Ярослава, то їй потрібно було розібратись з матеріальною спадщиною самій.

Фото з Facebook
«Допомагало те, що я знала всю важливу інформацію, крім одного. Головна пристрасть Ярослава — це колекціонування фотокнижок. Він купував буквально все вартісне за кордоном і будь-що, що виходило в Україні для підтримки українських фотографів. Я настільки втомилась від кількості книжок в будинку, що відсторонилась від цього. Про що тепер шкодую. Бо маю розібратись і передати інформацію дітям. А розбиратись мені в цьому не хочеться, оскільки боляче».
Тож у 2025 році Олена вирішла, що, хоч вона запланувала жити довго, але зібрати всю інформацію в одному документі буде корисно. За її словами, ми живемо в Україні, то зрозуміло, що все може статися.

Складання заповіту жінка порівнює з ревізією: вона наче розклала все по поличках всередині себе. Олена записала те, про що не розпитаєш людину після смерті. Наприклад, рецепт борщу і бабусиних пасок. Також паролі та інформацію про комунальні послуги.
«Заповіт я написала і надіслала дітям на імейл. Сподіваюсь, що за багато-багато років, коли мене не стане, їм це трохи полегшить життя. Пишіть заповіт, це не страшно».

Що варто знати про заповіт
Адвокатка та ліцензійний партнер компанії «Актум» Тетяна Лебєдєва ділиться головними фактами про написання заповіту.

Чому варто замислитися про складання заповіту
Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Якщо людина не висловила своєї волі, за неї це зробить закон. Стаття 1233 ЦК визначає заповіт як особисте розпорядження на випадок смерті. Він дозволяє людині самостійно вирішити кому і в якій частці перейде її майно.
Заповіт — не про вік. Це про контроль і передбачливість. Без заповіту спадщина розподіляється за чергами, визначеними законом, незалежно від реальних життєвих обставин, стосунків чи внеску конкретної людини в набуття майна.
Складання заповіту — це відповідальність перед близькими, бо людина знімає з них ризик конфліктів, судових спорів і невизначеності.
На практиці найбільше сімейних конфліктів виникає саме через відсутність волі спадкодавця. Заповіт дозволяє заздалегідь розподілити майно, врахувати інтереси дітей від різних шлюбів, партнера у фактичних відносинах, осіб, які потребують додаткової підтримки, або навіть визначити особливі умови спадкування.
По суті, заповіт — це юридично оформлена турбота. Це спосіб сказати: «Я подбав про вас заздалегідь, щоб після мене у вас не було зайвих проблем». І саме тому його варто розглядати не як формальність, а як елемент відповідального планування життя.
Після початку повномасштабної війни значно зросла кількість військовослужбовців та молодих осіб, які звертаються до нотаріусів для складання заповітів. Це пов’язано з підвищеним рівнем ризику та зростанням правової свідомості. Молоді батьки, підприємці, військові дедалі частіше розглядають заповіт як інструмент правового захисту своєї сім’ї.
Що буде, коли людина помирає без заповіту
Коли немає заповіту, спадкування відбувається за законом відповідно до статті 1223 Цивільного кодексу. Спадкоємці одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга набуває право лише у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, їх усунення від спадкування, неприйняття спадщини або відмови від неї.
Перша черга — це діти, чоловік/дружина та батьки.
Друга черга — рідні брати і сестри, а також баба і дід з обох боків.
Третя черга — рідні дядько та тітка.
Четверта черга — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Це можуть бути, наприклад, цивільні партнери.
П’ята черга — інші родичі до шостого ступеня споріднення включно. До цієї ж черги належать утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї, але щонайменше п’ять років перебували на його утриманні.
Окремо закон передбачає механізм спадкування за правом представлення. Це означає, якщо, наприклад, син спадкодавця помер раніше, його частку успадковують внуки спадкодавця у рівних частках.
Стаття 1259 Цивільного кодексу України дозволяє змінити чергу спадкування двома способами. По-перше, спадкоємці можуть домовитися між собою самі: для цього після смерті власника майна вони укладають договір, який обов’язково завіряє нотаріус. По-друге, це можна зробити через суд. Якщо родич із наступної черги доведе, що він тривалий час щиро піклувався, матеріально забезпечував або надавав іншу допомогу спадкодавцю, який через хворобу чи старість був у безпорадному стані, суд може надати такій особі право спадкувати разом із першою чергою (або навіть замість неї).
Заповіт > черга
Механізм черг застосовують лише за відсутності заповіту (або щодо майна, не охопленого ним). Однак свобода заповіту не абсолютна. Закон передбачає таке поняття як обов’язкова частка у спадщині. Це означає, що неповнолітні діти, непрацездатні діти, непрацездатний чоловік або дружина та непрацездатні батьки мають право на половину частки, яка належала б їм за законом, навіть якщо заповітом їх виключено.
Отже, заповіт має пріоритет, але з урахуванням гарантій соціального захисту, встановлених законом.
Як скласти заповіт
Порядок оформлення заповіту визначає стаття 1247 Цивільного кодексу України та Закон України «Про нотаріат». Процедура проста і зазвичай займає один візит до нотаріуса.
Якщо говорити просто і практично, перший крок — це звернення до нотаріуса. Із собою потрібно мати паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Нотаріус встановлює особу, перевіряє її цивільну дієздатність і з’ясовує, чи людина усвідомлює значення своїх дій. Після цього нотаріус оформлює текст заповіту відповідно до волі заповідача.
Людина може прийти вже з готовим формулюванням або просто викласти свою волю. Юридично коректний текст підготує нотаріус.
Після підписання заповіт посвідчується та обов’язково реєструється у Спадковому реєстрі. Це важливо, бо забезпечує офіційний облік документа і гарантує, що інформація про нього не втратиться.
Простий письмовий документ складений вдома без посвідчення нотаріуса юридичної сили не має. Винятки передбачені статтями 1251–1252 ЦК України — у випадках, коли заповіт посвідчується уповноваженими посадовими особами (наприклад, у лікарні або військовій частині).
Як скласти заповіт військовому
Заповіт військовослужбовця в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може може посвідчити командир з’єднання, установи або закладу.
Командир розʼяснює права та наслідки складення заповіту, переконується у щирості наміру та відсутності примусу, освідчує документ і реєструє його у спеціальному реєстрі з порядковим номером.
Після посвідчення командиром або уповноваженою ним особою ці документи протягом 5 днів передають до Генерального штабу ЗСУ, Міністерства оборони або іншого відповідного центрального органу.
У чому різниця між заповітом та особистим розпорядженням
Військовослужбовець має право скласти в письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок своєї загибелі про виплату одноразової грошової допомоги особі за його вибором.
Не можна позбавити виплат малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей, непрацездатну вдову (вдівця) та непрацездатних батьків загиблої особи. Якщо вони не будуть зазначені в особистому розпорядженні, їм має бути виплачено 50% від того, що кожен з них отримав би, якби розпорядження не було.
Хто, окрім нотаріуса, має право посвідчувати заповіт
Відповідно до статті 1251 ЦК України та статті 40 Закону України «Про нотаріат», посвідчити заповіт можуть головні лікарі лікарень, капітани суден, начальники установ виконання покарань, командири військових частин тощо. Такі заповіти мають таку саму юридичну силу, як і нотаріальні.
Ключова вимога воєнного часу — обов’язкова реєстрація такого заповіту у Спадковому реєстрі. Якщо через об’єктивні обставини реєстрація неможлива в день посвідчення, її можна зробити після відновлення доступу до реєстру.
Чи можна скасувати заповіт
Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або внести до нього зміни. Закон не встановлює жодних обмежень щодо кількості таких змін:
- Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.
- Скласти новий заповіт. Заповіт, який склали пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
- Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Що можна заповідати
Предметом заповіту є не лише «речі» (квартира, автомобіль, земельна ділянка), а загалом усі майнові права та обов’язки, які мають економічну цінність і можуть перейти до іншої особи.
Водночас закон встановлює винятки. До складу спадщини не входять:
- особисті немайнові права (право на ім’я, честь, гідність тощо);
- право на участь у товариствах та членство в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або установчими документами;
- право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я;
- право на аліменти, пенсію, допомогу чи інші особисті виплати;
- окремі права та обов’язки кредитора або боржника, які припиняються смертю відповідно до ст. 608 ЦКУ.
Чи можна заповідати тварин
Тварини є особливим об’єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.Це означає, що власник має право прямо зазначити у заповіті, кому саме переходить його домашня тварина.
Після відкриття спадщини спадкоємець, який прийняв спадщину, стає власником тварини і відповідно несе обов’язки щодо її належного утримання відповідно до законодавства про захист тварин від жорстокого поводження.
Крім того, заповідач має право зобов’язати спадкоємця до певних дій немайнового характеру, зокрема покласти на спадкоємця певний обов’язок. Це дозволяє не лише передати тварину у власність, а й прямо зобов’язати спадкоємця забезпечувати належний догляд, фінансування лікування або утримання тварини.
А що з дітьми?
Відповідно до частини 1 статті 63 Цивільного кодексу, опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування. Законодавство не передбачає автоматичного призначення опікуна заповітом. Тому навіть якщо батьки зазначають у заповіті конкретну особу, остаточне рішення ухвалює орган опіки та піклування.
Чи можна поставити умову спадкоємцю
Відповідно до статті 1242 Цивільного кодексу, заповідач має право поставити умову для права на спадщину. Наприклад, спадкоємець може отримати майно після одруження, народження дитини, здобуття освіти тощо.
Умова у заповіті ігнорується, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. Якщо умова є об’єктивно неможливою, її можуть визнати недійсною.
Побажання щодо похорону
Відповідно до статті 6 Закону «Про поховання та похоронну справу», воля особи щодо поводження з її тілом після смерті, зокрема кремація, є обов’язковим для виконання. Тому зазначення у заповіті бажання щодо кремації або поховання в землю має юридичну силу.
Водночас побутові побажання, наприклад, щодо дрес-коду гостей, законом прямо не регулюються і мають радше моральний характер.
Борги
Коли спадкоємець приймає спадщину, він не може взяти щось одне, а від іншого відмовитися. Тобто спадкоємець приймає і борги. Погашати їх він має лише пропорційно до своєї частки майна.
Відмова від спадщини
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняти лише майно чи гроші (активи), відмовившись від боргів (пасивів) неможливо.
Як дізнатися про спадок
Перше, що необхідно зробити спадкоємцям – це звернутися до нотаріуса. Він за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Обов’язку розшукувати спадкоємців у нотаріуса немає.
Заповіт недійсний, якщо:
- Автор не мав права підписувати: був неповнолітнім або психічно не усвідомлював своїх дій.
- Підписував не особисто: складав через представника чи помічника.
- Помилка нотаріуса: документ завірено з порушенням закону або «не тією» людиною.
- Порушено таємницю: процедуру «секретного заповіту» проведено неправильно.
- Не було свідків: їх не покликали там, де закон вимагає їхньої обов’язкової присутності.
Як можна оскаржити заповіт
Щоб оскаржити заповіт, ви маєте довести, що він реально позбавляє вас законного спадку. Якщо ви не претендували на майно або документ ніяк не заважає вам його отримати, суд відхилить вашу скаргу. Проте, якщо ваші права дійсно порушено, Верховний Суд виділяє дві вагомі підстави для скасування заповіту.
Перша — це порушення процедури: документ автоматично стає недійсним, якщо під час його оформлення свідком виступав близький родич того, кому відписують майно (наприклад, його рідний дядько).
Друга — це стан заповідача: папір можна анулювати, якщо вдасться довести, що в саму мить підписання людина через свій психічний стан не розуміла, що робить, і не контролювала свої дії.
***
Отже, полегшуйте життя рідним і пишіть заповіт.
Джерело інформації: Полтавська Хвиля
