Вадим Щербаківський: 150 років спадщини та пам’яті
У 2026 році вшановують 150-ту річницю від дня народження Вадима Щербаківського — визначного українського вченого, мистецтвознавця та музейника, який відіграв ключову роль у збереженні національної спадщини та формуванні музейної мережі на українських теренах.
Про це розповідає Poltava Today
Вадим Щербаківський народився 17 березня 1876 року в селі Шпичинцях (тепер Житомирська область). Освіту розпочав у київських гімназіях, згодом навчався в Петербурзькому та Московському університетах, брав участь у студентському русі і зазнав переслідувань — вислання під нагляд поліції Російської імперії. У 1902 році продовжив навчання в Київському університеті на фізико-математичному факультеті, пізніше здобув диплом історико-філологічного факультету й почав систематичні дослідження пам’яток українського мистецтва.
Новини за темою:
- Виставка УІНП «Українська революція 1917–1921» мандрує школами Кобеляк
- 210-річчя Олександра Афанасьєва-Чужбинського: вшанування в Лубенській громаді
Наукова кар’єра та зарубіжні зв’язки
На початку XX століття Щербаківський працював у Національному музеї у Львові, де за запрошенням митрополита Андрея Шептицького досліджував народне будівництво, побут, обряди й фольклор, а також збирач пам’яток для музейних зібрань. Він здійснив кілька закордонних поїздок до Італії, Франції, Німеччини, де вивчав європейське мистецтво і налагоджував наукові контакти. У 1917 році Щербаківського обрали комісаром УНР з охорони пам’яток, а після поразки УНР він змушений був емігрувати.
У 1922 році переїхав до Праги, де викладав, став професором та проректором Українського вільного університету, а згодом його першим ректором у Мюнхені. Пізніше перебував у Парижі, а в 1951 році оселився в Лондоні під опікою української діаспори. Помер у Брайтоні 18 січня 1957 року, похований у Лондоні.
Полтавський період і музейна діяльність
З 1912 по 1922 рік Щербаківський очолював археологічний відділ Природничо-історичного музею в Полтаві. За цей період музейна колекція значно зросла: ще до 1912 року в археологічному відділі було близько 1 270 експонатів, а до 1917 року збірка налічувала вже близько 5 000 каталогізованих одиниць. Вчений організував систематичне археологічне вивчення Полтавщини, дослідив десятки курганів епохи бронзи, скіфського часу та періоду Київської Русі, зібрав приблизно 10 000 матеріальних пам’яток, описував народну архітектуру Лівобережжя й докуменував церковні старожитності.
«Вадим Щербаківський послідовно йшов до давно визначеної мети, не зраджуючи своєму покликанню, мистецькому захопленню й науковій праці. Через усі життєві прикрощі й трагедії проніс він невгасиму любов до українського народного мистецтва, безперервно студіюючи праісторію України. Саме ця наполеглива праця й невичерпне прагнення популяризувати українську творчість наповнювало сенсом життя вченого до останніх днів. Він був один з небагатьох учених, хто покинув батьківщину, котрий здобув європейське визнання виключно завдяки своїм студіям з україністики, брав участь майже в усіх міжнародних наукових з’їздах та конгресах у царині своїх наук, і в тому ніхто з емігрантів не міг зрівнятися з ним. Творча доля вченого тісно пов’язана з Полтавським краєзнавчим музеєм: 1912 рік поклав початок новому етапові життя й діяльності В. Щербаківського — десятилітньому перебуванню в Полтаві й завідуванню археологічним відділом місцевого Природничо-історичного земського музею. Власне тоді й починається планомірне археологічне вивчення Полтавщини і фахова робота музею в цьому напрямі. До 1912 року в археологічному відділі було 1270 експонатів, а на 1917 рік його збірка становила вже 5000 одиниць, систематизованих й каталогізованих. Вчений дослідив 50 курганів епохи бронзи й скітського часу, 250 курганів часів Київської Русі й зібрав 10 000 матеріальних пам’яток. Крім того вивчав народну архітектуру Полтавщини й Лівобережжя, описував церковні старожитності, збирав етнографічні матеріали й зразки народного мистецтва. Полтавський період був найбільш плідним етапом його творчої діяльності. У споминах наш видатний попередник описав буремні (1917-1922) роки, діяльність земців, музейників та чекістів, а також відкриття музейної експозиції у 1920 році, від якої, і особливо етнографічного відділу, був у повному захопленні і красою килимів, і кераміки і всього іншого. А експедиційні небезпечні подорожі Полтавщиною в часи Української революції 1917-21 рр. пішки, з Полтави до Яресьок і з Гадяча до Полтави в пошуках раритетів, просто вражають нас — сучасників»,
Під час полтавського періоду Щербаківський також запланував видання серії «Українське мистецтво» у вигляді альбомів і продовжував широкі експедиції збиральницького та наукового характеру. Його праці з мистецтвознавства та археології принесли визнання в європейському науковому середовищі.
У міжвоєнний і повоєнний періоди вчений продовжував роботу в українській еміграції: викладав у університетах, брав участь у наукових з’їздах та популяризував українське мистецтво за кордоном. У другій половині життя жив у Лондоні, де й завершив свій земний шлях у 1957 році.
У пам’ять про видатного музейника й дослідника у Полтаві ухвалили рішення про найменування вулиці на його честь, а Полтавський краєзнавчий музей організовує Всеукраїнську наукову конференцію, присвячену 150-річчю з дня народження Вадима Щербаківського.
Світлина Полтавського обласного краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
Джерело інформації: Полтава Today