Росія і Китай: союз на фоні конфлікту на Близькому Сході

Міністр закордонних справ росії Сергій Лавров прибув до Пекіна для переговорів з керівником китайського МЗС Ваном Ї, в центрі яких — ситуація в Ірані та в Україні й питання поглиблення двосторонніх зв’язків. Офіційні розмови охоплюють енергетичну співпрацю, технологічні питання та дипломатичну координацію на тлі загострення конфліктів на Близькому Сході.

Про це розповідає Poltava Today

«Конфлікт на Близькому Сході, ймовірно, ще більше зміцнить «безмежне» партнерство Росії й Китаю через тіснішу координацію у галузях енергетики, технологій і антигегемоністської дипломатії», – каже Радіо Свобода іспанська економістка й старша наукова співробітниця Bruegel Алісія Гарсія-Ерреро, що спеціалізується на дослідженні ринків Азії.

У Пекіні Лавров підкреслив готовність росії «заповнити дефіцит енергоресурсів», який виник після блокади Ормузької протоки. Така пропозиція має подвійний ефект: вона могла б полегшити енергетичний тиск на китайську економіку й одночасно поповнити російський бюджет, який використовується для фінансування війни в Україні.

Новини за темою:

• Посол розповів про контакти з Мадяром щодо зустрічі з Зеленським
• Зеленський готовий зустрітися з путіним у Туреччині за участі ердогана й трампа

Сі Цзіньпін визначив стосунки з росією як «особливо дорогоцінні» на фоні «хаосу в світі» й очікує візиту Володимира Путіна в найближчі місяці. Обговорення на найвищому рівні свідчить про прагнення обох сторін закріпити взаємні інтереси, особливо в енергетичній сфері та технологіях.

Позиція Китаю та ризики для регіональної стабільності

Пекін зацікавлений у припиненні прямої військової конфронтації між США та Іраном, оскільки ескалація підриває стабільність глобальних енергетичних ринків. Блокада Ормузької протоки загрожує постачанням з Близького Сходу й стимулює Китай шукати альтернативні маршрути й постачальників енергоносіїв.

Разом з тим Китаю невигідне насильницьке усунення чинного іранського режиму, оскільки це могло б збільшити вплив США в регіоні, ускладнити китайські економічні інтереси і посилити присутність Вашингтона в Індо-Тихоокеанському регіоні. Тому Пекін, ймовірно, надаватиме підтримку Тегерану непрямими каналами, уникаючи прямої військової участі та переходу «межі ескалації».

Аналітики прогнозують, що допомога може включати постачання товарів подвійного призначення, комплектуючих для безпілотників, супутникові знімки та елементи систем ППО, що дозволяє підтримувати союзників без офіційного втручання.

Енергетичні вигоди та економічні наслідки

Підвищений попит на альтернативні джерела енергії зробив російські енергоресурси більш привабливими для покупців. За оцінками експертів, зростання попиту зменшило потребу у значних цінових знижках з боку росії, а надходження до державної скарбниці з експорту нафти й податку на видобуток значно зросли, перевищивши умовний поріг у кілька мільярдів євро за місяць.

Аналітик Центру досліджень енергетики й чистого повітря Айзек Леві вказує, що хоча ризик вторинних санкцій залишається, багато покупців дедалі частіше готові ігнорувати його через скорочення альтернативних постачань. Водночас логістичні обмеження, відстані та удари по енергетичній інфраструктурі ускладнюють різке нарощування експортних потужностей.

Частка російських енергоресурсів у балансі Китаю нині становить близько 20%, тоді як обсяги з Близького Сходу перевищують цей показник удвічі. Однак експерти не виключають поступового збільшення поставок із росії: реалізація проєкту «Сили Сибіру-2» могла б забезпечити додаткові обсяги газу, якщо сторони домовляться щодо ціни.

Розвиток енергетичної співпраці між Москвою й Пекіном може стабілізувати постачання для Китаю й збільшити доходи росії, що в довшій перспективі ускладнить для України та Європи боротьбу з російською агресією та може створити додаткові ризики енергетичної нестабільності в Європі.

Економічна взаємозалежність також має політичне підґрунтя: посилення торгових і технологічних зв’язків одночасно зміцнює стратегічну вісь між двома країнами та зменшує простір для західного впливу, що, на думку експертів, відповідає інтересам обох партнерів.

Узгодження цін на нові інфраструктурні проєкти та деталі технологічного співробітництва залишаються предметом переговорів, і саме результати майбутніх зустрічей Сі й Путіна визначать, наскільки далеко просунеться ця співпраця в 2026 році.

Джерело інформації: Полтава Today