Готував першу атомну бомбу в СРСР: на Дніпропетровщині продають збанкрутілий хімзавод

Власником збанкрутілого хімпідприємства у Кам’янському на Дніпропетровщині був підсанкційний російський бізнесмен Олексій Федоричев. Нині бенефіціаром вказаний Вольфганг Фрізе. Працівники хімзаводу роками не отримували зарплату.

Єдиний майновий комплекс ПАТ “Дніпровський завод мінеральних добрив” у Кам’янському виставили на продаж зі стартовою ціною 305 млн грн. Відомо, що саме на цьому підприємстві СРСР виготовляв матеріали для першої атомної бомби.

Господарський суд Дніпропетровської області визнав підприємство банкрутом та відкрив процедуру ліквідації. Ще до повномасштабної війни борги заводу перевищували 1 млрд грн. Після 2022 року підприємство втратило доступ до імпортної сировини через зупинку морських постачань, повідомляють Особи.

У разі відсутності попиту кредитори готові піти на суттєве зниження вартості — до 69,5 млн гривень, що передбачає дисконт у 77%, можна побачити з аукціону на Prozorro.Sale.

Завод остаточно зупинився у 2024 році. Станом на березень 2025 року заборгованість із зарплат, податків і комунальних платежів перевищила 82 млн грн.

Кінцевий термін подання заявок на участь в аукціоні — 29 квітня, самі торги заплановані на 30 квітня.

Небезпечний об’єкт під вікнами багатоповерхівок

Для Кам’янського, а тоді Дніпродзержинська, ця історія почалася ще в 1945 році, коли на японські міста Хіросіма та Нагасакі були скинуті американські атомні бомби. Рішенням Державного комітету оборони СРСР був створений спеціальний комітет по розробці власної ядерної зброї.

А вже за два роки (в 1947) було прийнято рішення про будівництво в місті Дніпродзержинськ заводу з переробки уранових руд, а також урановмісних доменних шлаків – «Придніпровського хімічного заводу». Згодом матеріал саме з цього заводу стане основою для першої радянської атомної бомби.

Підприємство було секретним і що таке ядерний матеріал та як його видобувати, на момент початку робіт не знали ані директор, ані будь-хто з його підлеглих, згадує сайт Кам’янське.

В секретних документах СРСР завод позначався як «Об’єкт №906». Відкритий склад уранових руд розташовувався прямо на східному майданчику заводу. Уранова пилюка розносилася вітром. У повітрі постійно висіла радіоактивна складова, зрошення не проводили

Лише в липні 1952 року Третім Головним управлінням при Міністерстві охорони здоров’я СРСР були затверджені перші норми максимально допустимих рівнів опромінення персоналу. Ця допустима норма опромінення була в 7,5 разів вищою, ніж природній показник.

У 1953 році завод був обстежений фахівцями відділу біофізики Інституту гігієни праці та професійних захворювань СРСР. Були виявлені: запиленість радіоактивною пилюкою робочих місць на рівні 200-300 норм, вміст радону в повітрі – 35 норм, забруднення рук, тіла, спецодягу ураном – 130-300 норм. І це після майже 5 років роботи підприємства…

Радіоактивне виробництво відбувалося на звичайному металургійному заводі прямо посеред густонаселеного міста!

Доменна піч №6 на території підприємства за роки «роботи» стала настільки радіоактивною, що її довелося повністю демонтувати та захоронити поруч із заводом. Також серед працівників комбінату в цей період було зафіксовано значну кількість захворювань, викликаних контактом з радіоактивними матеріалами. Звісно ж, ці факти не підлягали широкому розголосу.

голова Кам’янської міської організації «Союз Чорнобиль України» Микола Нещерет розповідав про захоронення небезпечних відходів, які шкодять довкіллю:

У 1991 році прийшла команда вимкнути рубильник. Рубильник вимкнули, і весь уран так і залишився в обладнанні. Цехи закрили, опломбували. Тоді ніхто не знав, на який час він буде законсервований і яка буде подальша доля всього цього комплексу.

За найскромнішими підрахунками, тут у загальній складності захоронено 50 млн тонн різних радіоактивних відходів

Станом на 2016 рік територія колишнього ПО «ПХЗ» за ознаками радіоактивного забруднення була поділена на північний і південний сектори. У північному секторі рівні забруднення території мали незначні показники й дозволяли здійснювати виробничу діяльність підприємств практично без обмежень. На третині площі південного сектора спостерігалися підвищені рівні потужності еквівалентної дози (МЕД) гамма-випромінювання від 0,4 до 30 мкЗв/год.

У трьох хвостосховиищах, розташованих у південному секторі  («Західне», «Центральний Яр» і «Південно-Східне»), зосереджено кілька сотень тисяч кубічних метрів відходів. «Південно-Східне» і «Західне» мають рекультиваційне покриття, виконане відповідно до сучасних вимог. «Центральний Яр» має ґрунтове покриття, виконане більше тридцяти років тому, яке частково зруйноване і не відповідає стандартам захисту навколишнього середовища

Джерело інформації: агентство “Великий Київ”