Як Анатолій Шептій став сержантом у ТЦК Миргорода
Сержант відділення взводу охорони Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) Анатолій Шептій, якому зараз 53 роки, понад шість років пов’язаний зі службою. Хоча він не планував кар’єру військового, життєві обставини й родинні традиції привели його до армійської справи, а війна остаточно змінила його шлях
Про це розповідає Poltava Today
«Усі чоловіки в родині, хто має військовий обов’язок, пішли до війська»
Народжений у родині кадрового офіцера, Анатолій виріс у військових містечках із постійними переїздами. Після школи він обрав навчання у Полтавському будівельному інституті, відбув строкову службу у прикордонних військах і згодом працював у міліції. У 2014 році звільнився з правоохоронних органів, кілька разів звертався до військкомату, але довгий час не потрапляв до війська і займався приватною справою. Однак 24 лютого 2022 року його життя кардинально змінилося: він прийшов до Полтавського об’єднаного міського ТЦК та СП і долучився до однієї з місцевих тероборони
Новини за темою:
- Атака безпілотників по Полтавській громаді: авто пошкоджено, троє постраждалих
- Полтавський телеканал підготував програму до дня пам’яток історії та культури
Від водія до бойових виходів на кількох напрямках
Маючи водійські категорії В, С та Е, Шептія одразу призначили водієм у стрілецькому взводі. Підготовка проходила за місцем дислокації, а перше виїзне завдання відбулося в серпні 2022-го на Харківщину: підрозділ контролював територію поблизу кордону з росією, щоб не допустити проникнення диверсійних груп. Далі були ротації на Сумщині, де тероборонівці несли службу на прикордонних позиціях, поступово стикаючись із роботою розвідувальних безпілотників, мінометними обстрілами і нічними ракетними пусками з території росії.
Хоча основною посадою Анатолія залишався водій, він також ніс вахту на позиціях, де підрозділ набував практичного бойового досвіду. Досвід строкової служби допоміг йому в опануванні зброї та догляді за нею, проте бойове навчання часто відбувалося безпосередньо в умовах виконання завдань під керівництвом досвідченіших побратимів.
Поранення, ротації та командирські обов’язки
У січні 2023 року Анатолій брав участь у заході на позиції в Донецькій області — зі східної сторони Соледара. Там підрозділ одразу зазнав втрат. Сам він прибув на позицію з уже існуючою травмою хребта, отриманою раніше на Сумщині; через загострення стану здоров’я його евакуювали 18 січня. Після майже тримісячного лікування Шептій повернувся до строю, цього разу на Курахівському напрямку
За час служби його підрозділ тимчасово приєднувався до різних бригад: 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка та 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Влітку 2023 року Анатолія призначили командиром стрілецького відділення та присвоїли звання молодшого сержанта; інколи йому доводилося виконувати обов’язки командира роти як тимчасово виконуючому обов’язки
На інших напрямках підрозділ зіштовхувався зі штурмовими діями, інтенсивними обстрілами, застосуванням «градів» і боєприпасів типу “Сонцепьок”, що спричиняли значні руйнування і поранення. Анатолій двічі пережив влучання дронів у транспортний засіб під час руху та змушений був вистрибувати з горючого авто. Він підкреслює: найважчим завжди був не вхід на позиції, а вихід і повернення з бойових, коли доводилося виходити останнім, аби забезпечити безпеку підрозділу. Через медичні обмеження він регулярно подавав рапорти про добровільну участь у виходах
Коли влітку 2024 року батальйон після доукомплектування виїжджав на виконання завдань під Краснопілля на Сумщині, сержант Шептій тимчасово виконував обов’язки офіцера групи планування штабу. У грудні 2024 року його син підпав під мобілізацію: батько намагався взяти його до батальйону тероборони, але через стан здоров’я того залишили в ТЦК у Миргороді. Перед Новим роком сталася дорожньо-транспортна пригода — машина з побратимами перекинулася через лопнувші колеса, в результаті чого Анатолій отримав переломи ребер. Після лікування та 30 днів відпустки, маючи придатність до тилових підрозділів за висновком медкомісії, він подав рапорт на переведення й у березні вже служив у Миргородському ТЦК та СП як стрілець. Син же перевівся до ракетного зенітного полку на Київщині
Нині Анатолій обіймає посаду командира відділення охорони і час від часу виконує обов’язки командира взводу: працює з особовим складом, веде документацію, планує, відповідає за роботу груп оповіщення та участь у заходах щодо мобілізаційних процесів
Він відзначає, що служба в тилу має свої психологічні виклики: там не завжди зрозуміло, хто «свій», і часто люди, які повинні підтримувати оборонний процес, виявляються морально вичерпаними через неприязнь від цивільних. Сержант пригадує особисті втрати: племінник зник безвісти під Куп’янськом, а також випадок, коли побратим, що списався зі служби після загибелі брата, помер унаслідок удару ракети по житловому будинку в Полтаві 1 лютого 2025 року, а через тиждень померла й його мати. Ці трагедії, на думку Шептія, нагадують, що під час збройного нападу росії безпечних місць не існує і що звільнення рідної землі потребує зусиль усіх громадян
Попри фізичні обмеження й психологічну втому свого підрозділу, сержант Шептій продовжує виконувати обов’язки, готувати особовий склад і забезпечувати охорону та організацію роботи ТЦК, наголошуючи на важливості відповідальності й солідарності в умовах триваючої агресії
Джерело інформації: Полтава Today