Полтавська міськрада: від критики до формальності

Полтавська міська рада нині швидше нагадує простір для формальних рішень, ніж місце для відкритої політичної дискусії або контролю за виконанням міських програм. Багато ключових рішень ухвалюється за закритими дверима за участі в.о. міського голови та кількох впливових депутатів, серед яких є ті, що фігурують у справах НАБУ.

Про це розповідає Poltava Today

Профільні депутатські комісії втратили роль майданчика для конструктивного розгляду проблем: вони здебільшого перетворилися на формальні погодження рішень. Сесійні засідання здебільшого нагадують технічне голосування за заздалегідь узгоджені питання, а контрольні функції ради щодо витрат бюджету виконуються вкрай фрагментарно, попри видиму відкритість роботи — до будівлі пускають навіть блогерів без статуту та печатки.

Новини за темою:

• У Полтаві триває сучасна реконструкція каналізаційного колектора на вулиці Театральній
• Нафтопровід «Дружба»: чому Україна атакує російську інфраструктуру

Щоб простежити трансформацію підходів до управління містом, варто повернутися на 45 років назад. У випуску газети «Зоря Полтавщини» від 17 червня 1981 року, тиражем 155 тисяч примірників, опубліковано звіт депутата Л. Остапця з сесії міської ради, де детально обговорювали стан медицини та оновлення лікувальних закладів.

Відкритість критики тоді й «тепла ванна» тепер

Сучасна ситуація з капітальними ремонтами в Полтаві демонструє регулярні зриви термінів: будівництва та ремонти часто відсуваються на рік чи два. Попри це, керівник управління капітального будівництва і одночасно депутат міськради Максим Медведєв п’ять років займає посаду, перебуваючи в абсолютній «теплій ванні». Річні звіти управління стали примітивними й малоефективними, на профільних комісіях майже не звучить гостра критика, а питання про звільнення керівника УКБ через профнепридатність навіть не порушується.

Єдина нечисленна дискусія стосувалася швидкості відновлення будинку на вулиці Баленка, 7, який був зруйнований ракетою; і й там дебати пройшли м’яко, без очікуваної жорсткості.

Натомість на сесії 1981 року публічно відчитували керівника тресту «Полтавпромбуд» Є. Харченка за те, що за п’ять місяців роботи відсоток виконаних робіт на пологовому будинку становив лише 41,6%. Його пояснення про «відсутність достатньої кількості робітників» депутати відхилили як неприйнятне виправдання низької організації праці. Тодішнього начальника міського управління капітального будівництва М. П’ятаки оголосили звільненим з формулюванням «у зв’язку з переходом на іншу роботу», що у контексті суворої публічної критики виглядало логічним наслідком.

Фінанси, тендери і підрядники — від «недоосвоєнь» до ризиків корупції

У матеріалі 1981 року також гучно критикували недоосвоєння коштів: за п’ятирічку трест недоосвоїв 1,5 мільйона карбованців. Сьогодні управління капбудівництва теж систематично не використовує частину бюджетних асигнувань, але механізм реагування інший. Наприкінці року «зайві кошти» часто перерозподіляють і виникає хвиля термінових тендерів «під ялинку», зокрема для закупівлі медичного обладнання.

Ці поспішні процедури регулярно супроводжуються ознаками корупції: розпочинаються кримінальні провадження, які згодом закриваються після того, як певні інтереси були задоволені. Депутати традиційно не виступають ефективним стримуючим фактором у цьому процесі.

Структура організації робіт теж змінилася. Сьогодні ремонти в міських лікарнях ініціює УКБ, а виконують приватні підрядники, яких обирають через Prozorro. На практиці торги часто супроводжуються неформальними домовленостями з корупційними ризиками. У 1981 році ж ремонти виконували великі трести та промислові підприємства, великою мірою в межах «шефської допомоги». На сесіях відкрито критикували місцеві заводи за ігнорування міських потреб:

• Завод «Хіммаш» чотири місяці не виконував рішення про благоустрій дитячого майданчика при 1-ій міській лікарні.
• Завод «Продмаш» не зводив невеликий басейн для немовлят у дитячій поліклініці на Половках.
• Автоагрегатний завод та завод газорозрядних ламп затягували з ремонтом дитячих інфекційного та поліклінічного відділень 1-ї міської лікарні.

Іронія в тому, що за умов формально демократичної відкритості сучасна система супроводжується колективним мовчанням депутатів і відсутністю жорсткого контролю, тоді як у радянській системі публічний розголос і трибуна міськради використовувалися для публічної критики підрядників і стимулювання відповідальності чиновників.

Такий історичний паралельний аналіз вказує на те, що зміна форм управління не завжди гарантує підвищення ефективності, якщо відсутні дієві механізми контролю, прозорі процедури і політична воля до реагування на системні проблеми.

Джерело інформації: Полтава Today