Піщанська громада провела в останню путь двох захисників

Піщанська громада Кременчуцького району віддала останню шану двом воїнам із села Максимівка — Юрію Миколайовичу Іщенку та Олександру Сергійовичу Іщенку. Обидва стали на захист України після початку повномасштабної війни, віддано виконували військовий обов’язок і загинули під час бойових завдань. Захисників поховали на рідній землі з усіма військовими почестями. 

Піщанська громада попрощалася з мужнім захисником Батьківщини, люблячим чоловіком, батьком, вірним другом і справжнім патріотом рідної землі — Юрієм Миколайовичем Іщенком.

Юрій народився 17 квітня 1979 року в селі Максимівка Кременчуцького району Полтавської області. Тут минуло його дитинство та шкільні роки. Фах слюсаря-ремонтника та електрозварювальника здобув у Кременчуцькому СПТУ 22, після чого пройшов строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.

По завершенні служби Юрій здійснив свою мрію: відкрив власну станцію технічного обслуговування.

Напередодні повномасштабного вторгнення, відповідаючи на прохання дружини виїхати до неї за кордон, він вимовив слова, що стали його життєвим кредо: «Я буду захищати рідну землю, своє рідне село, свою Україну — стояти до останнього подиху».

5 грудня 2024 року Юрій Миколайович був призваний на службу до лав Збройних Сил України та без вагань став на захист Батьківщини. Службу проходив на посаді стрільця-номера обслуги десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу.

27 лютого 2025 року під час виконання складного бойового завдання поблизу населеного пункту Лебедівка Суджанського району Курської області, Юрій загинув внаслідок ворожого ураження FPV-дроном.

Поховали захисника з військовими почестями в рідному селі Максимівка.

Піщанська громада попрощалася зі своїм земляком, Захисником України — Олександром Сергійовичем Іщенком.

Герой повернувся до рідного дому на щиті… Йому назавжди залишиться 38 років.

Олександр Сергійович народився 27 листопада 1985 року в селі Максимівка. Навчався у місцевій школі, здобув фах електрика у Кременчуцькому професійно-технічному училищі № 26. Працював на підприємствах району, зокрема на «АвтоКрАЗі» та фабриці «Рошен». Разом із дружиною Вікторією виховував сина Дмитра та доньку Олену.

5 червня 2024 року Олександр Сергійович був призваний до лав Збройних Сил України. 3 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Українськ Покровського району Донецької області зв’язок із ним обірвався…

Рідні до останнього жили надією, чекали й вірили. Та результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — Олександр загинув у бою.

Захисника з усіма військовими почестями поховали в рідному селі Максимівка.

Світла і вічна пам’ять Героям!

Читайте також: Полтавська громада попрощалась із загиблими захисниками України

Джерело інформації: Кolo News