Новосанжарська громада попрощалася із захисником Миколою Дашівським

Новосанжарська громада прощалася із Захисником України — головним сержантом, командиром інженерно-саперного відділення Миколою Сергійовичем Дашівським із Нових Санжар. Про це повідомили на сторінці громади.

Микола Сергійович пішов із життя 1 вересня. Його серце не витримало під час лікування наслідків травми, отриманої при виконанні бойового завдання.

Панахида за Захисником відбулася у його рідній домівці — у Нових Санжарах, на вулиці Сосновий бір. Урочиста церемонія прощання з Героєм відбулася у центрі селища, біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні.

Микола Сергійович народився 7 листопада 1971 року в мальовничому селі Горобці. Після закінчення школи у 1989 році Микола вступив до Полтавського геологорозвідувального технікуму. А коли настав час строкової військової служби, без вагань виконав свій обов’язок. Завдяки чудовій фізичній підготовці, силі духу та лідерським якостям потрапив до спецназу Військово-Морського Флоту.

У 1997 році він одружився з коханою Світланою. Того ж року народився їхній первісток Андрій. А у 2006 році родина поповнилася ще одним сином — Сергієм.

З 2001 року Микола Сергійович працював завідувачем господарства у Новосанжарському центрі культури і дозвілля. З 2007 року і до початку повномасштабної війни працював у нафтогазовій сфері — бурильником нафтових свердловин. Колеги поважали його за професіоналізм, надійність, відповідальність і майстерність.

27 лютого 2022 року Микола Сергійович знову взяв до рук зброю.

За мужність, героїзм та успішне виконання бойових завдань Микола Сергійович двічі був удостоєний почесного нагрудного знака Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». У 2025 році нагороду йому вручено повторно — із накладеною «Гілкою дубового листя», як визнання його мужності, відваги та вагомого внеску у захист Батьківщини.

17 серпня під час виконання бойового завдання Микола Сергійович отримав травму. Далі були шпиталь, складна операція і боротьба за життя. Але навіть там, на лікарняному ліжку, він не здавався. Мужньо витримав операцію, боровся до останнього, як справжній воїн. Уже готувався повернутися додому…

Та 1 вересня його серце не витримало. Зупинилося серце…

Вічна пам’ять і слава Герою!

Читайте також: Полтавська громада попрощалась із загиблим захисником України

Джерело інформації: Кolo News