Лохвиччина втратила на війні трьох земляків-військовослужбовців
У громадах Лохвиччини повідомили про загибель на війні трьох земляків.
Через роки очікування на щиті до рідного дому повернувся захисник Володимир Острівний із Заводської громади.
Острівний Володимир народився 6 січня 1972 року в місті Червонозаводське. Закінчив Червонозаводську загальноосвітню школу № 2, після чого навчався у Лохвицькому медичному училищі, а згодом — у Харківському політехнічному інституті.
Був учасником антитерористичної операції (АТО). Після повернення займався підприємницькою діяльністю. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну був мобілізований до лав Збройних Сил України.
3 10 квітня 2024 року Володимир Васильович, який проходив військову службу на посаді командира 1-го стрілецького взводу 2-го механізованого батальйону у званні лейтенанта, вважався зниклим безвісти. У жовтні 2026 року за результатами ДНК-експертизи підтверджено його загибель.
У полеглого Захисника залишилися мама — Валентина Андріївна та брат Андрій.
Прощання із Захисником України Острівним Володимиром Васильовичем відбулося 26 жовтня в рідному місті.
22 жовтня Сенчанська громада провела в останню земну дорогу мужнього захисника та вірного сина України – Меркур’єва Ігоря Вікторовича, 27.01.1992 року народження.
Його серце зупинилося під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Попрощатися з Героєм прийшли рідні, побратими, близькі та небайдужі односельчани. Люди зустрічали траурний кортеж «живим коридором», стоячи на колінах із квітами.
Чин похорону відбувся на подвір’ї рідного дому. Поховали захисника з усіма військовими почестями на Засульському кладовищі с. Сенчі. Під звуки триразового збройного салюту, мамі загиблого воїна вручили Державний Прапор України, яким була покрита труна, – як символ вічної вдячності держави за подвиг її сина.
У Лохвицькій громаді повідомили про смерть Захисника України Непрана Ігоря Вадимовича.
27 жовтня Лохвицька громада попрощалася із Захисником України Ігорем Непраном. Ігор народився 24 жовтня 1994 року в Краматорську Донецької області. З дитинства захоплювався спортом і здобув звання чемпіона України з кікбоксингу. Восени 2021 року він став на захист України. Служив у батальйоні «Запорізька Січ», згодом — у 52-й окремій артилерійській бригаді. Неодноразово зазнавав поранень, проходив лікування та знову повертався до побратимів. Його пам’ятатимуть як мужнього воїна, надійного побратима й людину, яка не втрачала позитиву навіть у найскладніші часи. 17 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання на Лиманському напрямку Ігор отримав тяжкі поранення. Попри зусилля медиків, 22 жовтня його серце зупинилося назавжди. Йому був лише 31 рік. Народжений на Донеччині, Ігор мужньо боронив рідну землю. Свій останній спочинок він знайде у Лохвиці, яка стала домом для його родини. У скорботі залишилися мама Ірина Леонідівна, сестра Ольга, дружина Юлія, рідні, друзі та побратими.
Читайте також: Понад два роки рідні чекали на повернення: підтвердилася загибель Захисника з Опішнянської громади
Джерело інформації: Кolo News