Адреналін, швидкість та шалена відповідальність: полтавська фельдшерка Ольга Барабаш про тонкощі професії

Зміна, виклик, дорога, мигалка, допомога – це слова, які можуть асоціюватися з роботою фельдшера у не дотичної до медичної сфери людини. Але це лише верхівка айсберга. Про адреналін, різноманітне обладнання, небезпеку та головне – звідки береться бажання займатися такою важкою працею розповідає фельдшерка Ольга Барабаш.

Не типовий робочий день 

Ольга Барабаш вже понад 23 роки їздить на виклики, надає медичну допомогу та загалом рятує життя. Раніше жінка працювала в Полтавському обласному центрі екстреної медичної допомоги та з 2020 року стала фельдшеркою в приватній клініці. 

Прийти на зміну, переодягтися, перевірити машину, обладнання та медикаменти й чекати на дзвінок – буденна та спокійна частина роботи Ольги. Все, що після виклику – це адреналін, швидкість та шалена відповідальність. Коли Ольга говорить, що на виклику може трапитися що завгодно, то це буквально так і є. І навіть страшне та небезпечне. Наприклад, одного разу на 103 зателефонували та викликали швидку. Коли бригада приїхала до пацієнта, на лікарів напала людина з сокирою. Медикам довелося тікати та викликати поліцію. 

Була історія, коли за один виклик вдалося допомогти одразу двом хворим. Ольга з колегами везли пацієнта в стабільному стані. На очах у медиків автівка збила жінку. Ольга з командою встигли одразу надати допомогу непритомній пацієнтці на дорозі.

Також одного разу медики фактично стали головними героями фільму жахів. Їм довелося шукати пацієнта з ножовим пораненням та кровотечею десь серед поля. Інша людина намагалася пояснити телефоном координати хворого. 

«Коли ми їхали, то нам як у фільмі жахів показували пальцем, куди прямувати».

Тож, мабуть, аби не трапилося нічого подібного, деякі медики вірять, що не можна бажати перед чергуванням «доброї ночі».

Яким обладнанням рятують життя

Фельдшерка Ольга Барабаш показує нам автомобіль, у якому медики їздять на виклики, і одразу ж розвінчує міф про дефібрилятор. Насправді він не оживляє людину, змушуючи серце битися, а подає електричний розряд, щоб зупинити хаотичні скорочення та відновити нормальний ритм. 

Також Ольга показує інші пристрої в кареті домедичної допомоги:

• Апарт для штучної вентиляції легень, який під’єднують до десятилітрового балона з киснем.
• Переносний дволітровий балон з киснем для кисневозалежних пацієнтів.

• Відсмоктувач, що допомагає очистити ротову порожнину.

• Інфузомат для автоматичного та точного введення ліків пацієнту.

• Кардіограф, за допомогою якого можна передати показники відразу в кардіоцентр.

• Тонометр, пульсометр, глюкометр, небулайзер — це прилади для вимірювання тиску, серцевого ритму, глюкози чи інгаляції.

• Лежача каталка з матрацом, що може підняти пацієнта. Та ноші, за допомогою яких можна безпечно переносити його в автомобіль.

«Пацієнта переносять лікар, фельдшер та водій, але для людини з вагою понад 100 кілограмів потрібно більше працівників. Диспетчер завжди запитує вагу пацієнта, щоб зрозуміти скільки людей може знадобитися для транспортації», — розповідає Ольга.

Також у машині є вакуумні ноші для повної мобілізації пацієнтів з травмами. Вони допомагають повністю зафіксувати тіло хворого. І медики використовують надувні шини для знерухомлення окремої частини тіла.

Складно, але цікаво

Ольга вирішила стати медикинею після закінчення дев’яти класів школи, а в 19 років почала працювати на 103. Фельдшерка встигла набути досвід в неврологічній, педіатричній, кардіологічній бригадах.

Жінка одразу не погоджується, коли я називаю професію фельдшера певною мірою невдячною через складність роботи з людьми:

«Коли ти приїжджаєш на виклик і бачиш пацієнта перший, то одразу потрібно визначити тяжкість захворювання, зібрати анамнез, перевірити життєво важливі показники: пульс, дихання, тиск, рівень цукру в крові, надати першу допомогу, госпіталізувати при потребі в медзаклад. Після цього люди дуже вдячні».

Хоч робота справді складна, але після років досвіду на виклики фельдшерка досі їздить з захопленням:

«Кожен день не схожий на інший. Ти приходиш і завжди щось нове. Та мені подобається допомагати людям. Я енергійна, тому, коли у нас на виклику “ребуси”, потрібно швидко надавати допомогу, проявити кмітливість, прудко все організувати, то я певною мірою “медальку” собі вішаю. Це класно, це адреналін, а люди дійсно вдячні та обіймають тебе».

Ольга ділиться, що запам’ятовує всі виклики, коли вона допомогла пацієнту. Наприклад, жінка згадує, як вони з колегами перевозили хворого з аневризмою черевної аорти з реанімації Шишак в Київ. Коли бригада забрала хворого, він був блідий та з низьким тиском. Тож за ним пильно слідкували, прокапували та знеболювали. У Києві їхали з мигалками та сиреною. У лікарні його одразу прооперували.

«Дочка пацієнта така була вдячна, обіймала нас і це було круто. Я не знаю, як далі буде проходити лікування хворого, чи одужає він. Але, коли ми надаємо допомогу і довозимо людей в лікарню живих і з гарними показниками, я це дуже ціную. Для цього потрібно працювати в такій сфері».

Ольга розповідає, що окрім медичних знань, фельдшер має бути психологом, вміти розмовляти та чути пацієнта, знати, як заспокоїти людину, впевнити, що все буде добре. Також важливо шукати баланс між роботою та життям. Ольга 10 років займається спортом та бачатою. 

«Я називаю це “бачатотерапією”. Вона допомагає відключитися від реальності й розслабитися. Потрібно дійсно перемикатися з роботи на позитивні речі, що приносять щастя і радість».

***

Натхненно працювати медиком – це справжнє покликання, а мати таку пристрасть до роботи, як в Ольги, властиво далеко не кожному. Такі люди руйнують стереотип, що з роками лікарі стають цинічними та черствими.

«Ріжуть бандити, а ми оперуємо»: репортаж із полтавської хірургії

Джерело інформації: Полтавська Хвиля