Бути мінометником — це про точність, довіру та команду: історія воїна з полтавської бригади
Бути мінометником — це про точність, довіру і команду: історія мінометника з полтавської бригади
Військовослужбовець із позивним «Мусік» прийшов на службу добровольцем. Розпочав свій шлях у піхоті, але згодом опинився в мінометному підрозділі. На сьогодні він командир розрахунку.
Джерело: 17-та Полтавська бригада НГУ
Він прийшов на службу свідомо.
«Прийшов добровольцем. Я почав службу в піхоті, але мій підрозділ розформували, і я потрапив у мінометний розрахунок. Спочатку був лафетником, тобто обслугою міномета. Згодом мене призначили командиром розрахунку», — говорить воїн.
Це не просто шлях зміни ролі — це історія про те, як людина бере відповідальність за важливу ділянку бою й відточує навички день за днем.
Що означає бути лафетником? За словами нацгвардійця, це не тільки важка робота руками.
«Лафетник займається підготовкою міномета до стрільби — підводи, боєприпаси, розстановка ствола, контроль рівня установки. Ми перевіряємо точність по горизонту, центруємо ствол, щоб під час стрільби все було правильно. В армії це ми називаємо булічками — контрольні позначки для рівня установки ствола». Від цього залежить не лише результат пострілу, а й безпека людей. Життя на позиції, — каже він, — це про рутину, дисципліну й командну роботу. Коли прибуваємо на позицію, зміна триває зазвичай тиждень. Ми отримуємо накази по рації, перевіряємо обладнання. Командир розрахунку наводить міномет на ціль, решта — допомагає, стежить за дронами та координатами. Все робимо командно. Дрони допомагають коригувати вогонь, якщо потрібно».
Готують позицію бійці заздалегідь, маскують, встановлюють, щоб бути готовими до бою — і роблять це разом.
«У нас гарна команда, довіряємо один одному. Працюємо в парі або групою, підтримуємо один одного», — зазначає військовослужбовець.
Про різницю між піхотою та мінометним розрахунком він каже прямо.
«У піхоті важко по-своєму, у мінометному розрахунку теж нелегко. Тут велика відповідальність за техніку і точність. Є нюанси, які потребують уважності, але ми звикли», — ділиться воїн.
І для тих, хто міркує про цю спеціальність, у нього є проста порада.
«Слухати командирів, навчатися, вміти наводитися й працювати з командою. Важлива дисципліна та взаємна довіра», — говорить нагвардієць.
Плани після служби в мінометника поки що прості й стримані.
«Поки що не думав про майбутнє. Мрію завершити службу й подивитися, як складеться далі», — каже чоловік.
Але зараз його ключове завдання — робити добре ту справу, яка довірена: готувати міномет, наводити, працювати в команді та тримати позицію. Саме так виглядає професія, у якій від технічної майстерності та взаємної довіри залежить багато.
Джерело інформації: Новини Полтавщини