Денис Шевченко: досвід служби та мобілізації в Україні
Головний сержант Денис Шевченко згадує ранні дні повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року та роль місцевого Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) у забезпеченні безпеки громади та наборі особового складу. Тоді, за його словами, бойовий досвід допоміг зберегти спокій та швидко організувати захисні заходи — укріплення будівель, будівництво фортифікацій і створення блокпостів на транспортних артеріях.
Про це розповідає Poltava Today
Організація оборони та робота ТЦК у перші дні
У Чутівській громаді оперативна група ТЦК та СП одразу взялася перевіряти повідомлення про підозрілих осіб і супроводжувати пересування військових трасою через територію громади. На трасі Київ—Харків на межі з Харківською областю організували контрольно-пропускний режим — це стало критично важливим, коли з Харківщини почався масовий відтік людей і на дорозі виникла багатокілометрова заторна ситуація.
Новини за темою:
- Браконьєри на Сулинській затоці: вилучено 750 метрів рибальських сіток
- Масований обстріл Кременчуцького району: троє постраждалих, зруйновані адмінбудівлі та кав’ярня
Відділ рекрутингу Дев’ятого відділу Полтавського районного ТЦК та СП під керівництвом Шевченка одночасно займався мобілізацією й комплектуванням: прибували резервісти, добровольці, утворювалися черги охочих долучитися до ЗСУ. Чоловіків з бойовим досвідом направляли для комплектування бойових бригад; тих, хто не служив або служив давно, зараховували до роти охорони відділу.
Підготовку новачків проводили паралельно з охороною об’єктів і патрулюванням району: навчали поводженню зі зброєю, водінню на стрільбах, тактиці та наданню домедичної допомоги. Багато новобранців були віком 45–50 років і мали обмежений попередній військовий досвід.
Власна військова біографія Шевченка почалася ще в травні 2015 року — перший контракт, служба в 30-й бригаді, потім переведення до 72-ї омбр, де він служив старшим навідником гранатомета у Волноваському районі та під час ротації на Авдіївській промзоні. За півроку його призначили командиром відділення й присвоїли сержантське звання.
Через проблеми зі здоров’ям у 2017 році він тимчасово перейшов на роботу в районний військкомат, пізніше звільнився у запас, але знову підписував контракти — зокрема із 58-ю бригадою — і повертався до служби в місцевих структурах. У 2021 році Денис став старшим інструктором з рекрутингу Дев’ятого відділу Полтавського районного ТЦК та СП, на цій посаді й зустрів початок нового етапу війни у 2022 році.
Бойові ротації, стан здоров’я та повернення до рекрутингу
Коли стало зрозуміло, що ворогу не вдається прорвати оборону та вийти на кордони Полтавщини, Шевченко шукав можливість повернутися до бойового підрозділу. Наприкінці весни в Полтавському районному ТЦК та СП утворили зведений штурмовий загін «Одін», укомплектований службовцями ТЦК та СП; Шевченко долучився до нього добровільно.
Після двотижневого злагодження на Чернігівщині «Одін» уже на початку липня розпочав бойові завдання на Бахмутському напрямку, був приєднаний до 72-ї омбр. Однак через проблеми зі здоров’ям Шевченко не зміг довго залишатися на передньому краю: стан підвів настільки, що він не міг носити бронежилет і тримати зброю. Його повернули на Полтавщину, де він продовжив працювати у відділі, займаючись призовом на військову службу за контрактом і пояснювальною роботою з військовозобов’язаними.
За його словами, у 2023–2024 роках траплялося чимало випадків, коли люди свідомо вибирали контрактну службу замість примусової мобілізації; лише через його відділ таких було понад два десятки. Співбесіди з підрозділами часто проводили телефоном, частини надсилали відношення і забирали людей; більшість із них нині продовжують службу — є поранені, але загиблих небагато.
Хоча Шевченко має підстави для звільнення через інвалідність, пов’язану з обороною Батьківщини, він не поспішає залишати службу: вважає, що його досвід і напрацьована робота з рекрутингу важливі для громади й для комплектування підрозділів.
Він також зауважує, що ставлення суспільства до військових ТЦК змінилося за останні роки: якщо раніше їх дякували і вважали героями, то тепер зустрічаються й негативні реакції. Проте в його невеликому населеному пункті відвертої ворожості мало — він живе серед людей, які знають, що багато його рідних служать у війську: зять, двоюрідні брати, кум, близькі друзі, а рідний брат був поранений у бойових діях.
Серед тих, кому він вручав повістки в 2022–2023 роках, багато нині служать і підтримують із ним контакт: приїжджають у відпустку, телефонують, заходять у гості. Це, на думку сержанта, свідчить про ефективність роз’яснювальної роботи та про те, що частина людей усе ж обирає службу за контрактом.
— Змінилося все у людей тільки тоді, коли люди перестали самі йти по повістках. Та рано чи пізно підуть усі. Про завтрашній день треба думати вже вчора. Саме тому я закликаю чоловіків не чекати мобілізації, не ховатися. А зробити свідомий вибір, поки він є: обрати підрозділ та посаду, вакансій багато є на сайтах. Прийти до рекрутерів у свій ТЦК та підписати контракт. Не треба боятися військової служби. Боятися треба ворога. Але не страхом жити, а боротьбою. Не всі мають бути в окопах, та працювати на перемогу має без перебільшення кожен. Не варто забувати, хоч війна і закінчується за столом переговорів, виграють її на полі бою, — підсумовує військовий.
Шевченко підкреслює: важливо, щоб люди робили усвідомлений вибір — обирали підрозділ і посаду та підписували контракт, а не чекали на мобілізацію або ховалися від повісток. На його думку, служба за контрактом дає більший ступінь впевненості та підготовки, а гостра позиція щодо ворога має бути рушійною силою, а не паралізуючим страхом.
Розповідь Дениса Шевченка відображає як особистий шлях воїна, так і практичні виклики, з якими стикалися місцеві структури рекрутингу та оборони в перші роки повномасштабної війни. Його приклад демонструє, що місцеві центри комплектування залишаються ключовим елементом у підготовці і залученні людей до захисту країни.
Джерело інформації: Полтава Today