Петро Залозний: поет-лірик і автор «Короткої граматики» української

Рашівка на Полтавщині — мале козацьке сотенне село, нині в складі Лютенської громади Миргородського району, вважається батьківщиною Петра Залозного (1 січня 1866 року). Тут він здобув початкову освіту, значну частину життя творив і зрештою похований — рідкісний випадок, коли видатна постать народилася й померла в одному селі. До 160-річчя від дня народження поета-лірика, мовознавця й просвітителя його постать вшановується на державному рівні; його праця «Коротка граматика української мови» тривалий час слугувала підручником для шкіл і самоосвіти.

Про це розповідає Poltava Today

Навчання, літературний дебют і переклади

Після початкової школи в Рашівці Залозний навчався у Лубенській гімназії, де прищепив собі любов до української народної творчості й вже в юності почав писати вірші та займатися перекладами класиків античності. Саме в Лубнах він гекзаметром переклав українською фрагменти Вергілієвої «Енеїди» та вірші Овідія. Подальше навчання продовжив на історико-філологічному факультеті університету святого Володимира в Києві.

Новини за темою:

• Протягом 23 січня в районі вулиці Гребінки буде відсутнє водопостачення
• У Полтаві розпочався сезон весняного ремонту доріг з тендером на 44 млн грн

Літературний дебют відбувся в 1886 році: в херсонському альманасі «Степ» з’явився його вірш «Сиротина». Поезія Залозного потрапила до фундаментальних збірок епохи — зокрема до антології «Акорди» (1903) і збірника «Українська муза» (1908). Писав під різними псевдонімами (Петрусь, Петро, Петро Явір та ін.), друкувався у львівській «Зорі» й у полтавському журналі «Рідний край». Органічна народність його лірики й звернення до фольклорних мотивів відзначали дослідники його творчості

«Вірш „Сиротина“ Петро Залозний написав у дусі народної пісні, що було характерно для української лірики другої половини XIX століття, яка перебувала під потужним впливом Тараса Шевченка».

Залозний також звертався до прози й драматургії: у Полтаві вийшла його збірка «Дві казки дітям», він автор оповідань, водевілю «На досвітках» та романів «Свічечка», «Діти», «Студент», «Проти хвилі». Тісні культурні зв’язки поета простягалися до корифеїв українського театру та літератури: він листувався і товаришував зі знаними письменниками і діячами, підтримував контакти з Миколою Лисенком, зберігав у своєму домі його портрет із автографом.

Граматика, просвітницька діяльність і вплив

Петро Залозний увійшов в історію передусім як автор «Короткої граматики української мови» (1906). Ця праця стала однією з перших систематизованих спроб створити доступний підручник для народних шкіл і самостійного вивчення мови: у ній упорядковано назви мовних явищ українською, запроваджено терміни «префікс» і «суфікс», подано систему відмінювання й дієвідмінювання на основі живого полтавсько-київського діалекту, що багато в чому ліг в основу сучасної літературної мови.

Залозний невтомно працював як просвітитель: читав лекції мешканцям Гадяча, Рашівки, Пирятина, Полтави й Прилук, був активним діячем товариства «Просвіта» й послідовним популяризатором рідної мови. За часів національно-культурного підйому початку ХХ століття його граматика перевидавалася, зокрема у 1917–1918 роках у Полтаві, коли активізувалося видання навчальної літератури для шкіл у період Української революції.

Критики й мовознавці високо оцінювали його працю як доступний народний підручник, що суттєво сприяв освіті селян і вчителів; сучасні дослідники називали Залозного відданим діячем національної культури, який усе своє життя віддав поширенню української мови й літератури.

Залозний помер 8 квітня 1921 року й похований у рідному селі Рашівка. Ім’ям письменника та мовознавця вшановано вулицю в селі в межах процесів декомунізації. Місце могили на старому цвинтарі не збереглося, і пошуки точного поховання натепер не дали результату, що ставить завдання перед місцевими краєзнавцями та органами культури — упорядкувати пам’ять про земляка й дослідити його спадщину.

Джерело інформації: Полтава Today