Про людей працьовитих з Козельщини, які манни Небесної не чекають…

  Товару на козельщинському базарі — на будь-які смаки

Минулий усталений спосіб життя багатьох із нас так розбалував, що далі нікуди. Якби ложка, та щоб і до рота. З’явилися і такі, що не бралися ані за холодну воду. На державному утриманні — від народження і до кончини. Сьогодні мова піде про тих, хто не пасує перед труднощами. Про тих, хто вміє долати перешкоди.

Праця, праця і ще раз праця

Кажуть, у Полтаві є пам’ятничок — спорудка одному з перших підприємців. Жіночці-продавчині смаженого насіння. Багато хто і сам, певно, користався послугами підприємливої жінки. А насіння у неї продавалося добірне, запашне, смачне. До речі, щоб таким воно було, його треба вміти смажити.

 Є і у нас у Козельщині така жіночка. Це пані Раїса. Вона старшого віку, у наступному році їй виповнюється 90. Якби моя воля, я б саме їй у наших краях поставив подібний полтавському пам’ятничок.

Вона торгує не насінням, а молочною продукцією: молоком, домашнім сиром, маслом. Я не помилюся, коли скажу, що ця жінка-підприємниця пів Козельщини годує молочарською продукцією.

У неї є постійні покупці з селищ та містечок по дорозі до Полтави включно. Це Потоки, Галещина, Кобеляки, Нові Санжари та багато інших.

Десь такої літньої пори минулого року я хотів, щоб ця жінка в майбутньому стала моєю героїнею журналістського проєкту.

Ми сиділи за невеликим столом під розлогою яблунею біля входу до будинку. Перед початком розмови, як чемна господиня, вона пригостила чашкою запашного пареного молока і додала до молока скибку житнього хліба. Приблизно так ми смакували молоком колись у нашій родинній хаті.

Я хотів зрозуміти цю жінку, зокрема, як вона досягає успіхів. Ми говорили на багато тем. Крім однієї: не говорили про політику.

А чому? Ця тема породжує багато запитань. Відповідь знайти не так швидко.

Отже, є життєве кредо «Праця, праця і ще раз праця».

Пам’ятаєте, як там у Великій Книзі написано? «У поті чола будете добувати собі хліб». Раїса Василівна підіймається зі сну вранці о четвертій годині, позаяк, приміром, американський чи японський фермер. А далі покроково — догляд за худобою, потім дати лад молочній продукції.

Моя знайома надзвичайно цінує працю. Навіть людей оцінює за своєю градацією:

Люди — трудоголіки. Вона й себе туди відносить, на першій сходинці.

На другому місці — працелюби. Їх найбільше і в різних сферах.

Далі за її розподілом йдуть ліниві. Вони багато на що здатні, але часто розхолоджуються.

Під лавину її нищівної критики споживають ледащо і лацюги. Їх треба виховувати і виховувати.

Домашня ковбаса найкраще рекламує сама себе

Подружжя Людмила і Олександр вже не один рік як відкрили затишний чепурненький магазин. Покупців у ньому не бракує. Ще б пак! У цій крамниці завжди можна купити смачну м’ясну українську продукцію.

І смажене, і копчене. До уваги покупців — широкий вибір пиріжків. І солодких, і солоних. Вартість одного пиріжка 15-20 гривень.

Десь у червні вишні відійшли. А Людмила — продавчиня нещодавно запропонувала великі пиріжки з вишнями. Правда, вже по 25 гривень за пиріжок.

Буде можливість, то завітайте до цієї крамнички. Щось смачненьке вам обов’язково запропонують.

На порі час городини: картоплі, помідорів, огірків, часнику, цибулі. Приміром, вже один десяток років спеціалізується на вирощуванні ранніх помідорів Юрій. Зокрема, сортів Кристал та Санька.

Багато хто говорив мені, що вони в нього найсмачніші. Соковиті і аж трошки солодкі. Ми ж українці, і дехто трішки заздрить. Буцімто, легкі гроші заробляє.

Я запитав Юрія, а чи справді ці помідори так легко вирощувати, щоб у червні продавати?

— Щоб були ці помідори, то роботи в теплиці треба починати ще в січні. Підтримувати температурний режим, і топити треба, і полив забезпечувати. Тут роботи хоч відбавляй.

Наталя як городниця, помідорами теж займається, але сортами м’ясистими. І на такі м’ясисті помідори знаходиться чимало покупців.

У Ліани, — жінки з таким гарним, незвичним ім’ям, інший напрямок господарської діяльності. Вона вирощує тепличні огірки. Огірки немов і тепличні, а на смак такі, як з домашнього городу.

Я помітив ще й таке: свій денний заробіток вона здобуває не високою ціною за один кілограм, а меншою ціною.

Чого гріха таїти? Є такі дивні продавці,  вибачайте на слові, які луплять ціну і тримають її аж до 11.00. Уже базар завершується, а ціну не зменшують. У Ліани зовсім не так. Вона враховує всі нюанси.

Хотілося ще сказати кілька слів про картоплю, другий наш хліб. Є в мене знайома сім’я городників — Людмила та Віктор.

Для багатьох з нас роки бувають або врожайними, або ні. А для Віктора вони всі врожайні. Бо він картопляр-експериментатор.

Він виписує з насіннєвих дільниць сортову картоплю, еліту першої та другої репродукції. За один кілограм такої картоплі платить 50-70 гривень. Весною саджає по ділянках, здійснює контрольні записи.

Тому і картопля кожного року родить рясною. Правда, і земля у них не пісна. Вони підживлюють її щороку.

Трапляються і негативні приклади, як ось у Валентини. Разом з чоловіком мають два гектари землі. Птиці розвели силу — силенну.

Уся земля засаджена. Мають у господарстві дві свиноматки. Одна недавно розпоросилася.

І все це майже на одні жіночі руки. Встає жінка о п’ятій ранку, завершує поратися о десятій. Потім кухня. Увечері знову догляд за птицею та тваринами. А пізнього вечора, каже Валентина, ледь доповзаю до ліжка.

Щоб краще розпізнати базар, я обійшов усі його закути. Товару сила-силенна. І на всі смаки. Є і м’ясо, і сало, і олія, і мед. Вдосталь наповнена промислова група. І біля кожного товару є продавець.

У базарні дні, як ніколи, відчувається вир пристрастей. Тут гав не лови.

…Біографи давньогрецького філософа Сократа зазначають про таке:

Оглянувши базарну площу, мудрець зазначив: «Як багато тут речей, мені не потрібних!». Філософ висловився дотепно.

А для нас це застереження. Дивись, нічого лишнього не купуй. Багато хто зрозумів: манни Небесної і не варто чекати. Шукай себе, шукай свою справу. І тоді все буде гаразд.

ПО ТЕМІ:

Дитяча музична школа села Козельщина святкує 55-річний ювілей

У Козельщинській громаді вшанували пам’ять полеглих на війні захисників

Життєвий шлях: Сергій Коломієць із Козельщини прагне до нових вершин

Чи створять у Мануйлівці садибу-музей Григора Тютюнника

Переселенка з Херсонщини презентувала збірку поезій «Вічноживі»

Джерело інформації: Телеграф