Сім пар рук і тисячі горщиків: як створюють полтавські клумби
Щоранку ви йдете на роботу, п’єте каву, викидаєте стаканчик у смітник — і не задумуєтесь: хтось вже прийшов сюди раніше. Щоб було чисто. Щоб на клумбах цвіли квіти. Щоб тротуари були прибрані. І хтось із цим живе щодня, а не просто працює.
Ми вирішили побачити цю працю на власні очі, і хоча б на день стати її частиною.
Полтавська Хвиля
О 7:40 ми вже були в теплицях комунального підприємства «Декоративні культури». Тих самих, що два місяці тому постраждали від ворожого обстрілу.
Через обстріл Полтава втратила квітів і майна на понад мільйон гривень 
У теплиці нас зустрічає майстриня Оксана Микуленко. Каже, ми встигли на планірку. Зазвичай тут працює семеро жінок. Скаржаться: рук бракує.
«Нам би в команду чоловіка. Дуже не вистачає…», – зітхає Оксана.
Жінка розповідає, що після обстрілу робота в деяких теплицях зупинилася повністю. Нині це ускладнює процес, бо горщики постійно треба переносити з місця на місце, та і простору тепер зовсім небагато.
У першій теплиці пахне мокрим ґрунтом, краплі конденсату на плівці сповзають вниз. У ній зберігають рослини з підсохлим листям і подряпинами – наслідками пошкоджень.
«На жаль, не всі рослини вдалося врятувати, але ми робили все можливе, щоб вижило якомога більше квіточок», – підсумовує пані Оксана.
Постраждалі рослини після наслідків обстрілу
Сьогодні ми прийшли до теплиць не лише подивитись, а й попрацювати разом з майстринями. Тож отримуємо фірмову робочу куртку, яка, однак не сильно захищає від ранкового холоду, особливо, коли переходимо від однієї теплиці до іншої.
«Всередині краще», – зауважуємо.
«Так, у нас тепло в них. Ми кожного дня перевіряємо температуру, щоб рослини не спарились або навпаки не змерзли», – каже майстриня.
У наступній теплиці в носа одразу бʼє сильний запах, наче у квітковому магазині. Горщиків із рослинами у приміщенні більше. Деякі квіти досі цвітуть, хоча вже грудень. А гвоздики й віоли — розпустилися, наче весна.
«Всі ці квіти й насіння ми збираємо самі. Розмножуємо квіти, розводимо нові види, щоб потім передати містові гарні та сильні рослини, які радуватимуть око і полтавцям, і нашим гостям», – з посмішкою і гордістю розповідає пані Оксана.
Майстрині вирощують безліч видів рослин: пеларгонія, сеткреазія, петунія, кактуси, алое, каланхолія, будра, гвоздика, стапелія, аспараус та інші. Кожній квітці потрібен постійний догляд.
«Квіти як люди, тільки не говорять. Вони також все відчувають, дихають, ростуть, за ними потрібен догляд», – з ніжністю пояснює Оксана.
Робота в теплиці насправді нелегка: постійно на ногах, руки в землі.
Нам дозволили пропушити землю в одному з горщиків, і це виявилося доволі кропітким заняттям, для якого потрібна вправність і швидкість, якої нам відверто бракувало. А коли список задач на день лише збільшується, зволікати немає коли. До того ж є відчуття відповідальності за рослини, переживання за те, чи приживуться вони, чи зможуть навесні прикрасити полтавські клумби. Таку роботу треба любити.
З весни й до пізньої осені ми бачимо результати цієї уваги, часто не звертаючи уваги. Але можливо, настав час навчитись вдячності — за прості речі, які роблять наше місто кращим.
Джерело інформації: Полтавська Хвиля