Старший сержант з Диканьки отримав «Золотий хрест» ЗСУ
Старший сержант Андрій Булава з Диканьки отримав почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» за успішне виконання бойових завдань у лавах 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, однак вручення відбулося вже після переведення до Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Служба військового охопила майже десять років у різні періоди його життя, а нині він виконує функції штаб-сержанта й опікується ветеранами та родинами загиблих.
Про це розповідає Poltava Today
Родина, перша служба та повернення на фронт
Андрій походить із родини з військовими традиціями: батько мріяв, щоб син став військовим, двоє двоюрідних братів служили, дядько теж був у війську. У юності він відслужив строкову службу в артрозвідці артилерійського полку на Кавказі, здобув сержантське звання і деякий час навчався як артилерист. Після повернення в цивільне життя отримав освіту ветеринара та працював на різних посадах, активно долучався до громадського життя рідного краю і був учасником Революції Гідності.
Новини за темою:
- Минулої доби на Полтавщині поліцейськими перевірено 1030 осіб
- Протягом минулої доби ворог завдав 4 ракетних та 53 авіаційних ударів — Генштаб
Коли росія розпочала повномасштабну агресію проти України, Андрій не зміг залишатися осторонь. У серпні 2014 року він звертався до військкомату, але відразу не був призваний. У січні 2015 року мобілізувався й підписав піврічний контракт, служив у Білоцерківському 1129-му зенітному ракетному полку, де командував лінійним відділенням зв’язку та машиною зв’язку. Бойові завдання виконував поблизу Станиці Луганської.
Після демобілізації 2016 року він повернувся в громаду та розвивав козацтво в районі, однак у 2019 році знову підписав контракт — спочатку з 1-ю танковою бригадою, де очолив відділення зв’язку механізованого батальйону на Донеччині, а з грудня 2021 року служив у 72-й окремій механізованій бригаді. Разом із підлеглими він забезпечував зв’язок між підрозділами на позиціях і командним пунктом, що було критично для координації дій на лінії оборони.
Операції, пошкодження та медичний висновок
Під час боїв на Київщині та пізніше на бахмутському напрямку відділення Булави неодноразово переміщувало командні пункти й прокладало польові лінії зв’язку на позиціях Курдюмівки, Кодеми, Нью-Йорка, Торецка та інших населених пунктів. Робота зв’язківців проходила за постійних обстрілів: доводилося оперативно розгортати автомобільні радіостанції, перепрошивати рації у підрозділах, обстежувати й ремонтувати пориви кабелів в умовах відкритого поля, що прострілювалося ворогом.
Восени 2022 року, перебуваючи на позиціях під Вугледаром, під час танкового обстрілу Андрій отримав серйозну контузію. Також його підрозділ зазнав уражень від БПЛА, при нагоді поранення отримав один із підлеглих. Постійні перебування в сирих підвалах та шахтних сховищах спричинили хронічні проблеми зі здоров’ям: затяжний кашель і врешті — серйозне захворювання легень. Після лікування стан було підтверджено на військово-лікарській комісії (ВЛК), яка рекомендувала переведення.
Через проблеми зі здоров’ям Андрія не взяли до деяких підрозділів, куди він звертався для переведення, тож він звернувся до рідного Полтавського районного ТЦК та СП. У січні 2024 року він розпочав службу на посаді стрільця взводу охорони П’ятого відділу, а того ж місяця отримав відзнаку «Золотий хрест» за виконання бойових завдань у складі 72-ї бригади.
Надалі він став командиром відділення, потім головним сержантом, а в серпні, після створення в ТЦК та СП служби цивільно-військового співробітництва (ЦВС), був переведений на посаду штаб-сержанта 3 категорії. Нині старший сержант відповідає за супровід ветеранів, спілкування з родинами військових та допомогу в організації поховань загиблих захисників.
Робота в ТЦК та СП, за його словами, важка не менш за бойову, передусім через психологічне навантаження, але він переконаний, що військовий має залишатися корисним країні й за межами передової. Андрій продовжує популяризувати патріотичні ідеї, читає молоді вірші свого батька, зокрема вірш «Стану я солдатом», який підтримує та надихає юних захисників.
Стану я солдатом мирної країни.
Буду захищати землю України.
Рідні — батько, мати, дівчина, знайома —
Будуть всі чекати, щоб вернувсь додому.
Особливу гордість у родині викликає й старший син Андрія — випускник Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, який достроково закінчив навчання у 2022 році, здобув спеціальність метролога та нині має звання капітана. Він обслуговує апаратуру на бойовій техніці, продовжуючи родинну традицію захисту України.
Історія Андрія Булави — приклад поєднання фронтового досвіду, служіння в тилу та громадянської позиції, коли навіть після поранень і хвороб військовий залишається задіяним у підтримці захисників і їхніх родин.
Джерело інформації: Полтава Today