Як працює інклюзивний клуб української мови в Полтаві — історія вчительки Марини Лебідь
На базі Полтавської обласної бібліотеки ім. І. П. Котляревського дистанційно функціонує «Розмовний клуб спілкування українською». Його аудиторія — люди з інвалідністю. Засідання проводить Марина Лебідь, вчителька української мови та літератури Полтавського ліцею №38.
Як особистий досвід привів у клуб
Молодший син Марини Лебідь від народження мав певні особливості поведінки. Іноді хлопець реагував на речі не так, як інші діти: гостріше, емоційніше, або ж навпаки — відсторонено. Крім цього, мав затримку мовлення. Це спонукало вчительку шукати курси для батьків, які виховують дітей з особливостями розвитку.
«Коли проблема торкається твоєї дитини, ти не можеш лишатися осторонь: читаєш усе, що знаходиш, радієш кожній пораді спеціаліста, пробуєш різні методики. І так відкриваєш світ дітей з особливими потребами, які потребують уваги й підтримки», — розповідає педагогиня.
У класах, де викладає пані Марина, офіційно немає дітей з ООП, проте майже в кожному є учні / учениці з дисграфією чи дислексією. Діти в початковій школі часто плутають звуки, пишуть прийменники разом зі словами, не розрізняють фонеми, пояснює вчителька. Тож доводиться шукати різні можливості навчання, щоб допомогти і власній дитині, і учням та ученицям, з якими працює в ліцеї.
Долучаючись до різних курсів, пані Марина дізналася про волонтерський центр «Вулик»,який діє в Полтавській обласній бібліотеці імені Івана Котляревського. Спочатку це був простір для підтримки родин, де проводили заняття з арттерапії, малювання, рукоділля для дорослих, а також допомагали армії — від плетіння сіток до зборів. Згодом команда виграла грант і запустила програми для дітей з інвалідністю та для родин військовослужбовців.
Центр саме шукав людину для проведення розмовного клубу. Попри початкові вагання через відсутність досвіду такої роботи дистанційно, вона вирішила, що її знання можуть допомогти. Так з’явилися онлайн-заняття для молоді з інвалідністю.

Хто долучається до онлайн-клубу української мови?
Клуб орієнтований насамперед на дорослих з інвалідністю, які потребують підтримки та соціалізації, особливо в умовах війни та ізоляції.
Учасники долучаються з різних куточків України та світу:
- Є Марина, двічі переселенка з ДЦП, яка зараз мешкає у Кривому Розі.
- Є Любаша та Катруся з поведінковими особливостями з Умані та Ізраїлю.
- Долучається Ірина, яка мешкає в психоневрологічному інтернаті на Київщині.
- Серед учасників є Костик і Богдан із синдромом Дауна.
- Є також юнак Миколка з Луганщини, який із 2014 року перебуває під окупацією, але свідомо обирає спілкування українською.
Як відбуваються заняття?
Заняття проходять у Zoom чи Google Meet, але головне — це живе спілкування. Тут немає оцінок чи критики. Якщо людина помиляється, пані Марина м’яко підказує, часто у вигляді гри. Завдяки цьому учасники почуваються рівноправними у розмові.
Педагогиня поєднує ігрові елементи з серйознішими завданнями: вивченням граматики, збагаченням лексики та тренуванням вимови.
Часто використовуються мистецькі методики. Учасники розглядають картини українських митців (Олега Шупляка, Алли Горської, Марії Примаченко), слухають музику і навіть столітні записи кобзарів. Теми часто пропонують самі учасники — від історії Київської Русі до українського модерну. Але незмінним залишається головне: усе пов’язане з Україною.
«Я вчуся разом із ними. Це завжди відкриття — і для них, і для мене. А головне — ми робимо це українською мовою. Кожне заняття — це крок до того, щоб зламати стіну мовчання, ізоляції чи недовіри», — розповіла пані Марина.
Як дорослим з інвалідністю долучитися до занять?
Для комунікації клубу існує закрита група в соцмережах — «Допомога дітям та молоді під час війни». Люди з інвалідністю (або їхні представники), які хочуть доєднатися до занять, можуть написати про це пані Марині у Facebook. Також можна звернутися через форму зворотного зв’язку до редакції «Вчися.Медіа», яка передасть повідомлення організаторам.
Заняття у клубі відбуваються двічі на тиждень:
- Щопонеділка о 16:00.
- Щоп’ятниці о 15:00.
Авторка тексту: Анастасія Загідулліна.
Фото: Марини Лебідь.
Джерело інформації: Полтавська Хвиля