Василь Седляр: 127 років українського мистецтва
Василь Седляр, видатний український художник і викладач, народився 12 квітня 1899 року на хуторі Христівка — нині в межах Шишацької селищної територіальної громади Миргородського району Полтавської області. Походив із селянської родини, отримав початкову чотирикласну освіту, а в 16 років переїхав до Києва для навчання в Художній школі. У 1919 році він став учнем майстерні монументального живопису Михайла Бойчука в Українській академії мистецтв і надалі залишив помітний слід у мистецькому житті країни як представник напрямку, який дістав назву бойчукізм.
Про це розповідає Poltava Today
Новини за темою:
- Ірину Салогуб призначили заступницею начальника Полтавської ОВА
- Суд закрив справу про ДТП у Великому Тростянці після примирення
Оксана Павленко «Портрет Седляра» (1927 р.)
Школа Бойчука й особливості творчості
Михайло Бойчук прагнув відродити візантійські мистецькі традиції в поєднанні з авангардними ідеями свого часу та створити власну художню школу. Учасники цього руху — бойчукісти — експериментували зі складом фарб, виготовляючи пігменти з природних матеріалів, та впроваджували монументальні прийоми у різні види мистецтва. Василь Седляр, вихованець цієї традиції, поєднував народні мотиви з експресіоністськими рисами, працював над фресками, розписами, книжковими ілюстраціями та керамікою.
Разом із колегою Іваном Падалкою Седляр захоплювався керамікою і став одним із засновників та викладачів Художньо-керамічної школи в Межигір’ї, яка згодом перетворилася на Технологічний інститут кераміки та скла. У цьому закладі він працював із 1923 по 1930 рік, після чого перейшов до Київського художнього інституту. Його педагогічна діяльність поширювала бойчуківські авангардні ідеї та технології в роботі з різними матеріалами, прищеплюючи студентам розуміння монументального і декоративного мистецтва.
Портрет Оксани Павленко. (1926-1927 рр.)
Репресії, знищення спадщини та відновлення пам’яті
Тридцяті роки стали для української інтелігенції періодом масових репресій. Політика радянської влади призвела до арештів і фізичного знищення представників національної та культурної еліти. У 1936 році Василя Седляра, його колегу Івана Падалку та учителя Михайла Бойчука заарештували органи НКВС за звинуваченнями в ідеологічній диверсії. У 1937 році ці митці були розстріляні в Биківнянському лісі поблизу Києва.
«Розстріл у Межигір’ї» (1927)
Багато монументальних робіт Седляра, зокрема розписи в Луцьких казармах та санаторії на Хаджибейському лимані, були зруйновані за вказівками комуністичної ідеології. Монографія про його творчість, яку за життя автора написав мистецтвознавець Євген Холостенко, була заборонена до друку. Пам’ять про художника почала відновлюватися лише після здобуття незалежності України: у 2000-х роках з’явилися книги й статті про його творчість, а також відбулася перша посмертна персональна виставка в Національному музеї образотворчого мистецтва у Києві.
Сьогодні в Києві є вулиця, названа на честь Василя Седляра, натомість на його малій батьківщині — у Шишацькій громаді Миргородщини — митця наразі належним чином не вшановано.
Василь Седляр залишив по собі спадщину педагога й митця, який у своїй творчості відтворював і модернізував народні традиції в дусі бойчуківської школи, та став одним із символів трагічних втрат української культури ХХ століття.
Джерело інформації: Полтава Today