Глобинська громада провела в останню путь двох полеглих земляків
Жителі Глобинської громади провели в останню путь сержанта Віталія Вікторовича Пісьменнікова – мужнього воїна, вірного сина України, людину праці, честі й незламного духу.
Віталій Вікторович народився 28 вересня 1976 року в селі Пустовійтове. Саме тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, тут формувався його характер – щирий, працьовитий, сильний. У 1992 році він закінчив місцеву середню школу, а згодом вступив до Решетилівського професійно-технічного училища №52, де здобув професію тракториста-машиніста.
Після навчання проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Повернувшись додому, працював у ТОВ АФ «Пустовійтове» трактористом-машиністом механізованої колони, а з 2003 року – робітником будівельної бригади. Усе своє життя він чесно трудився, не цурався важкої роботи, допомагав людям, займався будівництвом. Про таких у народі кажуть: «має золоті руки».
З 2015 по 2016 рік Віталій Пісьменніков брав участь в Антитерористичній операції, захищаючи Україну від російської агресії, та отримав статус учасника бойових дій.
Останнім часом проживав на Миколаївщині. І коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, не залишився осторонь – з перших днів став до лав територіальної оборони. А 4 квітня 2024 року був призваний на військову службу, яку проходив у штурмовому батальйоні на посаді номер обслуги.
24 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Вільне Покровського району Донецької області Захисник загинув під час виконання бойового завдання, боронячи територіальну цілісність і незалежність нашої держави.
Довгі місяці рідні жили між болем і надією. До 2 травня 2026 року Віталій Пісьменніков вважався зниклим безвісти. Та результати ДНК-експертизи підтвердили – Герой віддав за Україну своє життя.
26 травня Глобинська громада прощалася з Героєм Геннадієм Петровичем Барикіним. Він повернувся додому «на щиті».
Народився Геннадій Петрович 2 серпня 1972 року в селі Бузова Пасківка Полтавського району. Навчався у Минівській неповній середній школі. Пізніше здобув фах водія-механізатора. У 1990 році був призваний на строкову військову службу, по закінченні якої повернувся в рідне село та працював трактористом у селі Кашубівка.
У 2002 році разом із дружиною переїхав до Глобиного. Працював кранівником на місцевій металобазі. У 2011 році родина, прагнучи розвивати власне господарство, оселилася у селі Пироги.
З перших днів повномасштабного вторгнення Геннадій Барикін без вагань став на захист Батьківщини. Наприкінці березня 2022 року був мобілізований до протитанкових ракетних військ. Службу ніс на посаді номера обслуги батальйону протитанкових комплексів, мав звання сержанта.
Його бойовий шлях проліг через Житомирщину, Бахмут, Роботине, Вугледар, Вовчанськ, Трудове. Усюди він проявляв мужність, витримку та незламність справжнього українського воїна.
За відвагу і військову доблесть був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та медаллю «За хоробрість в бою».
24 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Трудове Донецької області, виконуючи бойове завдання, Геннадій Барикін зник безвісти. Для рідних настали довгі місяці болю, тривоги й болісної невідомості, яка не давала згаснути надії…
Та, на превеликий жаль, 20 травня 2026 року результати ДНК-експертизи підтвердили загибель Захисника.
Світла пам’ять та вічна слава!
Читайте також: Полтавська громада попрощалась із загиблим захисником України
Джерело інформації: Кolo News