Градизька громада провела в останню путь двох полеглих на війні земляків
«На щиті» до Градизької громади повернулося двоє земляків-військовослужбовців. Про це повідомили в селищній раді.
На щиті Сидоров Микола Володимирович 05.03.1975 — 17.10.2026.
Сидоров Микола Володимирович народився 5 березня 1975 року в селищі Градизьк Полтавської області. Навчався в загальноосвітній школі № 1, після закінчення якої вступив до Хорольського технікуму. Згодом проходив строкову військову службу.
Усе життя чесно працював на м’ясопереробних підприємствах, дбав про свою родину та майбутнє дітей. Любив риболовлю, цікавився автомобілями й цінував прості життєві радощі.
3 лютого 2026 року Микола Володимирович був мобілізований до лав 63-ї окремої механізованої бригади (63 ОМБр) та став на захист України. У важкий для Батьківщини час він виконував свій військовий обов’язок, захищаючи рідну землю, свободу й незалежність українського народу.
17 жовтня 2026 року Микола Володимирович мужньо загинув, виконуючи військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність. Його життя обірвалося внаслідок артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Маяки Краматорського району Донецької області.
У нього залишилося троє дітей — два сини та донька. Для них він назавжди залишиться люблячим батьком, прикладом мужності, сили духу та відданості. Його втрата — невимовний біль для рідних, а пам’ять про нього назавжди житиме в їхніх серцях.
24 жовтня у громаді провели в останню путь захисника, Бойкова Олександра Валерійовича.
Олександр Валерійович Бойков народився 11 липня 1987 року в селі Погреби Полтавської області. Його дитинство минуло у рідному селі, в теплій родині залізничників, де він зростав разом із сестрою.
Свою середню освіту він здобув у Погребівській загальноосвітній школі. Прагнучи захищати справедливість, Олександр продовжив навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, де опанував професію юриста.
До початку військової служби Олександр пов’язував своє життя з правоохоронною діяльністю. Спочатку він сумлінно працював дільничним інспектором, а згодом – охоронцем.
Служба Олександра розпочалася 12 червня 2025 року. Побратими дали йому душевний і влучний позивний – «Пасічник», адже в цивільному житті Сашко дбав про власну пасіку.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув 12.10.2025 року, поблизу н.п. Ямпіль, Краматорського р-ну, Донецької обл.
Щирі співчуття рідним та близьким полеглих воїнів.
Читайте також: Комишнянська громада провела в останню путь захисника України Андрія Щипана
Джерело інформації: Кolo News