Козацьке коріння Симона Петлюри у Полтаві: історія
Походження Симона Петлюри тісно пов’язане з козацькими та священицькими родами Полтавщини: родина мала давні зв’язки з місцевим церковним та кінним промислом, а життєвий шлях Симона сформувався в атмосфері музики, служіння й громадської діяльності.
Про це розповідає Poltava Today
«Остап Петлюра у часи Петра Калнишевського був отаманом Платнирівського куреня. А коли московське військо руйнувало гніздо козацької вольності, зумів перебратися дніпровськими плавнями до Самарського монастиря. Син Остапа Омелько малював ікони Самарського запорозького собору. Із заснуванням у Павлограді кінного заводу взявся доглядати коней. Тут і виріс Павло Омелькович, дід Симона Петлюри, який теж працював на кінному заводі. Перегодом він оселився у Полтаві, зробився міщанином», — зазначає полтавський краєзнавець Анатолій Чернов.
Будинок родини Петлюр у Полтаві (вул. Загородня, 20; згодом Новопроектована). Хата простояла порожньою під час Другої світової війни, пізніше її знесли і на цьому місці збудували багатоповерховий будинок; у дворі тривалий час зберігалися господарські споруди
Новини за темою:
- У Полтаві на центральному ринку повністю згорів продуктовий кіоск
- Полтава переходить на ощадливий режим електроспоживання для стабілізації енергосистеми
Ранні покоління та родинні заняття
Симон Петлюра народився 22 травня 1879 року. У родині поєднувалися традиції козацтва та духівництва: дід по батьковій лінії Павло Омелькович працював на кінному заводі, а предки славилися майстерністю, пов’язаною з кінним і візницьким промислом. Батько, Василь Павлович, за сучасними мірками вів підприємницьку діяльність у сфері перевезень — це була родинна візницька справа, яка обслуговувала весільні та похоронні кортежі, екскурсії та поїздки за межі міста.
Павлович мав три кінні екіпажі та двох найманих працівників; серед пасажирів його екіпажів були й єпископи Полтавської єпархії. У родині також шанували релігійне служіння: бабуся по батьковій лінії Ганна (у дівоцтві Чоловська) походила зі священицького роду, після смерті чоловіка постриглася в черниці й згодом стала ігуменею Топловського жіночого монастиря в Криму.
Мати Ольга походила зі сім’ї Марченків — козацько‑священичого походження, що мешкала поблизу Хрестовоздвиженського монастиря в Полтаві. Вона була відомою народною цілителькою, зокрема лікувала захворювання очей. Після втрати дружини дід по матері, Олексій, прийняв чернечий постриг з ім’ям Аркадій і долучився до заснування Київського Іонівського скиту, померши в сані ієромонаха.
Вхід до будинку, де народився Симон Петлюра, з вулиці і з двору; на фасаді пізніше встановили меморіальну дошку
Освіта, родинні ролі та репресії
У сім’ї Петлюр панували працелюбність і музичні здібності — усі члени родини співали в церковному хорі, на вечорницях та в домашньому колі. Симон і його брати та сестри здобували початкову освіту в церковно‑парафіяльній школі. Молодший брат Іван навчався у Київській та Полтавській духовних семінаріях, згодом — у Київській духовній академії. Федір завершив Полтавську духовну семінарію та Новоолександрівський сільськогосподарський інститут, працював земським агрономом у Кобеляцькому повіті й належав до Революційної української партії.
Олександр пішов військовим шляхом: закінчив Полтавську духовну семінарію, потім військову школу; у період Української революції 1917–1921 років брав участь у формуванні першої мілітарної організації, командував куренем Дорошенківського полку, був урядовим комісаром Хорольського повіту, а згодом — офіцером у штабі фронту Правобережжя. У міжвоєнний та післявоєнний періоди Олександр долучався до культурних ініціатив, співпрацював із редакцією журналу «Церква і нарід», у 1943 році брав участь у підпільній боротьбі. Після Другої світової оселився в Канаді, помер 4 березня 1951 року в Торонто.
Серед сестер були Єфросинія, яка стала черницею Свято‑Покровського монастиря в Криму і загинула у 1918 році під час руйнування монастиря більшовиками; Тетяна, яка вийшла заміж за власника свічкового заводу Павла Іваненка; Маріанна (Маріамна) — мати братів Скрипників, серед яких був і Степан Скрипник, що служив у полку імені Костя Гордієнка Армії УНР і згодом у духовному житті став відомий як Мстислав, Патріарх Київський і всієї України.
Сім’я зазнала сталінських репресій: сестри Марина та Феодосія довгі роки жили в Полтаві, але в 1937 році їх схопили, піддали тортурам і розстріляли за звинуваченням у «поширенні петлюрівства» — причиною переслідувань стала публічна критика Голодомору та відстоювання імені брата.
Хор двокласного училища м. Карлівка у 1899–1901 рр. Посередині — рідний брат Симона Петлюри Федір, який викладав Закон Божий та співи
Олександр Петлюра: військовий і культурний діяч, активний учасник подій 1917–1920 років; після війни емігрував до Канади
Фрагмент постанови про розстріл Марини Петлюри з особової справи
Довідка про розстріл небожа Симона Петлюри, священика Сильвестра Скрипника; вирок виконано 19 листопада 1937 року
Племінник Симона Петлюри Степан Скрипник (пізніше — Патріарх Мстислав) служив у полку імені Костя Гордієнка Армії УНР і сприяв духовному відродженню
Родовід Петлюр відображає тісну взаємодію локальної церковної традиції та козацьких витоків, а також драматичні сторінки XX століття, коли члени родини ставали жертвами політичних репресій. Меморіальні плити й перейменовані вулиці в Полтаві нагадують про історичну роль сім’ї та постать Симона Петлюри в українській історії: у межах декомунізації у 2016 році в Полтаві перейменували вулицю, а в 2018 році встановили меморіальну дошку на будинку по вулиці Петлюри 7/22.
Джерело інформації: Полтава Today