Наталія Іленко-Лобач: Полтавка на Евересті та її шлях

Наталія Іленко-Лобач стала першою мешканкою Полтави, яка успішно зійшла на Еверест — найвищу точку планети. Сходження відбулося 17 травня і стало кульмінацією 33-денної експедиції, яка увійшла до серії її висотних випробувань за п’ять років занять альпінізмом.

Про це розповідає Poltava Today

Професія, підготовка і мотивація

За фахом Іленко-Лобач — стоматолог і викладачка Полтавського державного медичного університету. До того, як присвятити себе горам, вона шість разів ставала призеркою аматорських мотоперегонів. Понад півтора року наполегливої підготовки перед Еверестом включали ментальні вправи, інформативну підготовку щодо маршруту, силові тренування та бігові навантаження.

Новини за темою:

• У Полтаві відбулася всеукраїнська конференція з розвитку технологічної освіти
• У Полтаві 22 листопада перекриють проспект для забігу «Світло Героїв»

«У мене з бігом своя особиста історія, тому що в мене був біговий челендж до Евересту. Я бігла 1616 днів без жодного пропуску. Такий у мене був челендж — «Біжу до перемоги» він називався. За ці 4,5 роки я бігала у 20 різних країнах світу. На 1616-й день я це поставила на паузу, тому що треба було обирати: або біг, або Еверест. Це вже було в базовому таборі під час сходження», — розповіла альпіністка.

Полтавка наголошує, що підготовка до висотних виходів вимагала системного підходу: поєднання витривалості, силових вправ та адаптації організму до зниженого вмісту кисню на великій висоті.

Маршрут, акліматизація та роль шерпів

Експедиція стартувала з перельоту в Катманду, далі команда просувалася до підступів базового табору пішки, виконуючи так звані ротаційні виходи для поступового набору висоти й набуття акліматизації. З базового табору здійснювалися виходи через льодопад Кхумбу до першого і другого кемпів, що є стандартною практикою для зменшення ризику гірської хвороби.

Супровід складався з українських гідів і міжнародних учасників: у команді були двоє громадян США та ще кілька альпіністів. Окрему роль у підйомі відіграють шерпи — місцеві високогірні провідники, які допомагають нести спорядження, доставляють кисень у день атаки на вершину та орієнтують на маршруті.

За словами Іленко-Лобач, на вершині через пориви вітру й заметіль їм вдалося затриматися лише 15–20 хвилин, проте цього вистачило, щоб відчути глибоке емоційне піднесення і відчуття перемоги.

Альпіністка описує момент на вершині як переживання, що відкриває нові можливості й доводить спроможність реалізувати заповідані цілі за значних зусиль і наполегливості.

Іленко-Лобач займається альпінізмом п’ять років. У 2024 році вона встановила рекорд України зі швидкісного жіночого сходження на Маттергорн і встигла підкорити інші знакові вершини:

• Охос-дель-Саладо — найвищий вулкан світу (Чилі);
• Айленд-Пік і Кала-Патхар — вершини в Гімалаях;
• Аконкаґуа — найвища гора Південної Америки;
• Кіліманджаро — найвища вершина Африки;
• Казбек — п’ятитисячник у Грузії.

Після повернення з Евересту Наталія зараз відпочиває та відновлюється. У планах альпіністки — розгляд можливості підйому на Пік Вінсон, найвищу точку Антарктиди, що може стати наступним викликом у її програмі висотних сходжень.

Джерело інформації: Полтава Today