Історія УПА: роль та сучасне сприйняття в Україні

Українська повстанська армія (УПА) — воєнізоване політико-військове формування, яке діяло на території України у 1942–1956 роках і стало одним із найконтроверсійніших елементів ХХ століття української історії. УПА формувалися для об’єднання розрізнених збройних груп під проводом ОУН(б) та для підготовки збройного спротиву задля відновлення незалежної держави.

Про це розповідає Poltava Today

Походження, структура та операції

Ініціатива створення УПА виникла в умовах жорстокої війни між нацистською Німеччиною та комуністичним СРСР. Головною метою її організаторів було створення національної армії, яка мала очолити повстання після виснаження ворогуючих режимів. За традиційними відліками, часом заснування УПА вважають 14 жовтня 1942 року.

Новини за темою:

• Родина високопосадовця митниці збудувала маєток за 70 мільйонів у Київській області
• Зеленський і Стармер домовилися активізувати змістовну дипломатію

УПА використовувала партизанську тактику і переважно озброювалася трофейною зброєю: німецькою, радянською, угорською, австрійською тощо. До лав повстанців входили представники різних національностей, серед яких були українці, євреї, росіяни й інші. УПА вела бойові дії спочатку проти німецьких окупаційних сил, а згодом виступила проти радянської влади.

Командування УПА змінювалося: у травні — листопаді 1943 року її очолював Дмитро Клячківський, у 1944–1950 роках — Роман Шухевич, у 1950–1954 роках — Василь Кук. За різними оцінками, останні збройні акції з участю колишніх вояків УПА тривали до середини 1950-х і навіть пізніше.

Конфлікти, інтерпретації та жертви

УПА воювала на два фронти: проти нацистської Німеччини та згодом проти радянської влади. Німецькі документи фіксують напади повстанців до серпня 1944 року, а й радянські партизанські звіти підтверджують збройні сутички між цими силами. Радянська пропаганда систематично дискредитувала УПА, звинувачуючи її у співпраці з нацистами.

Питання відповідальності за жертви і руйнування в Західній Україні залишається предметом суперечок. Згідно з документами СБУ, польські втрати на території Західної України становили близько 30 327 осіб і 240 знищених населених пунктів, тоді як українські втрати — близько 16 523 особи та 115 знищених поселень. Водночас Інститут національної пам’яті Польщі оцінює кількість загиблих поляків у набагато вищих цифрах, що також породжує гострі історичні й політичні дискусії.

У низці країн ставлення до УПА залишилося негативним: у Росії їй надали статус екстремістської організації, а в Польщі парламент 2016 року кваліфікував дії окремих повстанських формувань проти польського населення на Волині як геноцид. Такі оцінки підсилюють напруження у взаєминах і впливають на двосторонні історичні дискусії.

«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної памʼяті. …Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – сказала на презентації досліженння Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.

Після відновлення незалежності в українському суспільстві сформувалося полярне ставлення до УПА: частина населення вбачає в повстанцях борців за незалежність, інші — наголошують на випадках співпраці з окупаційними режимами та на злочинах проти цивільного населення. Після Революції гідності у суспільному дискурсі почало переважати визнання ролі УПА як чинника опору.

Юридичною оцінкою частини заходів стало надання в 2015 році статусу борців за незалежність воякам УПА, а 2018 року ухвалено закон, що визнає їх учасниками бойових дій. Натомість в ухваленнях та публічному вшануванні минулого зберігаються суперечності, які впливають на внутрішню політику та міжнародні відносини.

Дослідження громадської думки восени 2023 року показали, що понад дві третини українців сприймають УПА як символ захисту незалежності. Ці зміни у сприйнятті минулого свідчать про процес переоцінки історичної пам’яті, який триває і сьогодні, формуючи суспільний наратив про спротив та державотворення.

Історія УПА залишається предметом наукових досліджень, суспільних дискусій і політичних рішень, які відображають складність минулих подій та багатовимірність їхнього впливу на сучасну Україну.

Джерело інформації: Полтава Today