Ліквідація майора Федорова: ССО проти ракетних військ рф

11 березня 2022 року, близько 15:40, у лісі між Ясногородкою та Неграшами бійці PHIL Group 4-го загону 8-го полку Сил спеціальних операцій під час стрілецького бою з групою спецназу ракетних військ стратегічного призначення зс рф ліквідували начальника зв’язку та заступника начальника штабу 103-ї ракетної бригади зс рф майора Олександра Федорова. У розповіді колишнього командира групи з позивним «Філ» цей епізод постає як один із багатьох складних епізодів Київської оборонної операції, що тривала 38 діб і завершилася звільненням Київщини. У тексті збережено окремі цитати у вихідному вигляді: «Ми не знали, що це майор».

Про це розповідає Poltava Today

Від АТО до оборони Києва

Командир PHIL Group, який проходив службу у 8-му полку та мав великий бойовий досвід ще з 2014 року, разом із товаришами з оперативного резерву першої черги оперативно повернувся до частини після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. До початку 2022 року він займався цивільними справами, але з початком широкомасштабної агресії окупантів резерви та штатні підрозділи швидко зростилися в бойові групи.

Новини за темою:

• В Україні ідентифікують тіла загиблих військових перед поверненням до рф
• Оперативна інформація: відсіч російському вторгненню станом на 08:00 07.06.2026

Спецгрупи виконували завдання на околицях Києва: виявляли логістичні маршрути ворога, коригували артилерійські обстріли по місцях скупчення техніки та виставляли засідки. Базування відбувалося, зокрема, у Музичах, які окупанти так і не захопили. Сформована група налічувала приблизно 12 бійців, кілька днів проводилися злагодження, інструктажі та забезпечення зброєю, боєприпасами й технікою. Частина особового складу мала досвід АТО та ООС, що допомогло під час перших боїв під Києвом.

У перші дні та тижні протистояння психологічний фактор грав важливу роль: досвід бойових дій, а також свідчення злочинів проти цивільного населення формували ставлення бійців до противника. Командир згадував фото автівок із багажниками, заповненими майном цивільних, та актами мародерства в захоплених будинках. Це, на його переконання, ще більше підсилювало рішучість підрозділів діяти без огляду на сентименти.

За місяць дій група забезпечила більше десятка наведень на артилерію, самостійно знищила «Урал» і пошкодила танк із ПТРК «Фагот», а також у засідках уражала особовий склад противника. Дії групи були частиною комплексної оборони столиці, що зрештою змусила ворога залишити позиції на Київщині наприкінці березня 2022 року.

Десять метрів до противника: епізод 11 березня

Епізод 11 березня став одним із найвідчутніших для групи. Робота в районі між Ясnogородкою, Бузовою та Неграшами проводилася в умовах холодної погоди й мінусових температур. Підрозділ діяв у дві зміни: одна виходила на завдання, інша відпочивала; пересування здійснювалися на цивільних бусах. Того дня частина групи замаскувала машину біля будинку лісника і тихо розмістилася в засідці. Медик під позивним «Ден» стояв біля буса на охороні і першим помітив приблизно сімох російських військових за десять метрів від позицій.

Через рацію «Ден» зв’язався з командуванням групи, після чого підрозділи були швидко зведені в одну точку й підготовлені до операції. На окупованих тоді територіях мобільний зв’язок працював нестабільно або не працював зовсім, тому єдиним засобом комунікації була рація. Двома підгрупами, маючи стандартну стрілкову зброю (АКС, АКМС, АС «Вулкан», ПКМ, СВД), бійці зайняли позиції, що дозволяли вести перехресний вогонь, та оголосили противнику умови здачі. Ворог відповів нападами з АК-12; зав’язався бій, що тривав близько десяти хвилин.

Унаслідок зіткнення один з окупантів загинув, кілька отримали поранення й були розсіяні по лісу; серед українських бійців теж були поранені. За оцінкою командира, влучний постріл по майору Федорову, з ймовірністю близько 99%, здійснив боєць з позивним «Москва». Попри той факт, що того дня група не знала особистих даних противника, вже наступного дня через канали взаємодії з’ясувалося, що вбитий був офіцером ракетних військ.

Після бою у рюкзаку загиблого знайшли документи, російські банківські картки та телефон. Водночас серед особистих речей, незважаючи на майорське звання, трапився типовий «мародерський» набір — порожні гаманці та жіночі годинники. Командир групи зауважив, що це спростовує уявлення про те, що військові, котрі здійснювали розвідку, займалися чимось іншим, ніж забезпеченням бойових завдань.

На питання, чи були спроби ворога забрати тіло, відповіли, що такого не сталося: група спецназу ракетних військ, яка супроводжувала Федорова під час рекогносцирування, фактично покинула його ще живим. Командир зауважив також, що дивний характер перебування ворожої групи в лісах під Києвом ймовірно був пов’язаний із пошуками майданчиків для розгортання 9К720 «Іскандер», оскільки 103-тя бригада має базування в Улан-Уде і в її арсеналі саме оперативно-тактичні ракетні комплекси.

Командир висловив припущення, що вороже керівництво, вважаючи падіння Києва можливим, могло шукати майданчики для розгортання ракетних систем із метою охоплення широких територій західної України й навіть частин Польщі. Проте підкреслив, що це — лише його домисли як дипломованого політолога.

Реакція російського командування на загибель офіцера була обмеженою: у ті дні втрати по обидва боки були значними і часто сприймалися як статистика. Пізніше через відкриті джерела було виявлено, що до вторгнення Федоров служив у російському контингенті в Придністров’ї.

За конкретний бій група не отримала нагород: у період оборони Київщини оперативні завдання змінювалися швидко, і відзначення часто відкладалися. Після цього операція групи була переорієнтована на райони Ірпеня, Стоянки та Дмитрівського полігону МЧС; бійці допомагали вводити піхотні підрозділи на нові позиції, відстежували бронетехніку та проводили зачистки навколишніх лісів. Коли наприкінці березня ворог відступив з Київщини, група супроводжувала його аж до кордону з білоруссю.

У подальшому, у середині квітня 2022 року, бійців перекинули під Харків. Там 30 квітня група провела ще одну знакову операцію: снайпер з позивним «Арсен» із Barrett M82 бронебійно-запалювальними боєприпасами з приблизно 740 метрів уразив дві ворожі БМП, що призвело до детонації боєкомплекту в одній із них і виведення з ладу другої. Цю операцію побратими згодом жартома назвали «Апендицит Філа».

Далі бойові маршрути групи пролягали через вуличні бої у Сєвєродонецьку та оборону Лисичанська, завдання на прикордонні з російською федерацією та білоруссю, бої в Серебрянському лісі під Кремінною та тривалі й важкі зіткнення в Бахмуті з ПВК «Вагнер». Там підрозділ працював спочатку біля медичного коледжу, пізніше — в індустріальній зоні. Бої в Бахмуті стали однією з найтрагічніших сторінок у житті групи: у травні 2023 року в дев’ятиповерхівку, де вони перебували, влучила ворожа ракета, під час якої загинули та були поранені побратими.

Командир згадує, що після важкої травми хребта й тривалого відновлення він повернувся в стрій і продовжив участь у бойових діях у різних регіонах: Мала Токмачка, Авдіївка, Харківщина (Липці та Вовчанськ), райони Курахового, Курщини, Сумщини та інші точки на Донбасі. Нині, маючи майже 54 роки, він констатує, що свого «крайнього слова» ще не сказав, чекає на завершення війни та повернення до родини, але усвідомлює, що роботи ще багато.

Ці історії — не лише спогади про минуле. Вони про людей, які й сьогодні виконують роботу, від якої залежить майбутнє України.

Хочеш бути поруч із найкращими? Звертайся до «ССО Рекрутинг» і приєднуйся до Сил спеціальних операцій.

Контакти: сайт, facebook, instagram, telegram канал. Телефон: 0 800 357 174

Джерело інформації: Полтава Today